«Знак їхнього часопростору»
23 грудня 2011
Ця виставка об’єднала художників, котрі працюють в одному мистецькому часопросторі. І навіть більше – вони знакові для часопростору нашої галереї. У кожного з них власна живописна мова, але спільне одне – художнє мислення в системі естетичних координат, для яких деструкція чужорідна. Натомість пріоритет – за красою, гармонією, злагодженістю та цілісністю проявів буття.
Петро Бевза зосереджений на пошуках і живописних проявленнях знаків довкілля: Теодозії, Іриси, Острови, Пепелаци... Мистець уважно придивляється до кожної дрібнички – чи вона ключ для відкриття тайного знання, до благодаті і світла.
Любов як універсальна категорія проступає крізь фактурну поверхню малярства Миколи Журавля. Це любов батьківська, материнська, синівська, любов до всього сущого. І це найвищий ступінь почуття, що називається грецьким словом «агапе».
У роботах Олексія Литвиненка плине ідеальне життя флори та фауни. Маючи за зразок деперсоналізованого вчителя природу, за законом подібності, художник тяжіє до відтворення гармонії існування, яку відчуває дуже гостро.
Полотна Олега Філя пронизані одухотвореністю поета і, водночас, іронічним відстороненням філософа-стоїка. Вітальність живопису художника підштовхує глядача до несуєтного споглядання образів, що взаємопроникають-взаємотрансформуються, репрезентуючи певні стани, а не індивідуальну конкретику.
На відміну від поліфонічності, багатозначності й навіть велеслівної розкоші нинішнього доробку Андрія Цоя, його алюзійної бароковості, твори мистця 1990-х років, які презентує галерея «АВС-арт», кардинально різняться за манерою живописного висловлювання: це лаконічність, чіткість, стриманий колорит й експресивний мазок.
Валерій Шкарупа, як досвідчений реставратор, досліджує й реконструює історико-культурологічні пласти. Мандруючи просторами «Внутрішньої Монголії», занурюючи пальці у води «Праріки», він укладає з мистецьких візій-палімпсестів власну «Александрійську бібліотеку».
Картини Олега Ясенєва написані просто, але не спрощено. З легкості, світла й майже монохромності постають стихії, котрі конструктивні й життєдайні у своєму чині. Його полотна привабно світяться прозорим світлом або м'яко клубочаться барвистими туманами там, куди веде простір, у кути і глибини зображення.
Твори експонуються з 23 грудня 2011 по 14 січня 2012, з 11:00 до 19:00, окрім неділі та понеділка. Вхід – вільний.
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Харакоз Володимир Вікторович
Володимир Харакоз народився 1949 року. Закінчив Естонський державний художній інститут. Член Національної спілки художників України (1992). Працює як живописець і графік.
|
|
