Микола Журавель, Дарина Журавель-Тищенко, Володимир Журавель
17 серпня - 5 вересня 2010
Спільна виставка відомого українського художника Миколи Журавля, його дружини Дарини Тищенко-Журавель та його сина Володимира Журавля, обдарованого молодого скульптора, – це проект, що презентує три різні виміри мистецької візії.
Миколу Журавля представляти не треба. Один із найоригінальніших сучасних художників став відомий у київському мистецькому середовищі ще в 90-х. Малярство, левкас, дії в довкіллі «Консервація туману», багаторічний проект «Пасіка» стали підтвердженням його постійних пошуків мови мистецького висловлювання, котра в результаті стала зрозумілою не лише в Україні, а й у світі.
Дарина Тищ енко-Журавель, перша персональна виставка якої відбулася два роки тому, цього разу представить роботи, в яких її мистецьке мислення еволюціонувало від концентрації на сутності об’єктів зовнішнього світу до концентрації на сутності відчуттів і станів світу внутрішнього. Так, ускладнюючи живописну мову й просторову побудову своїх робіт, Дарина візуалізує власне розуміння поняття материнства та родинної благодаті.
Володимир Журавель, незважаючи на те, що зовсім нещодавно закінчив НАОМА, уже встиг заявити про себе як обдарований скульптор, учасник багатьох знакових арт-подій, котрий дивує поціновувачів мистецтва своїми неповторними роботами. Молодого
мистця цікавлять творчі експерименти, результатами яких часто стають фантастичні образи людодерев чи людокомах.
Ця виставка – можливість не лише поєднати різні моделі художнього мислення, а й створити разом полісемантичне мистецьке повідомлення, взяти участь у полілозі про традиційне й новаторське, родинну творчість і любов як універсальну категорію.
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Опалинський Роман Станіславович
Живописець, працює також у галузях графіки, художнього металу. Народився 1962 р. в м. Городок Львівської обл. Закінчив Львівський будівельний технікум (Львівський коледж будівництва, архітектури та дизайну) – архітектура (1985), Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (Львівська національна академія мистецтв) – кафедра художнього скла (1992). Член НСХУ (1995). Заслужений художник України (2009).
|
|
