На «Островах» Петра Бевзи
19 квітня 2011
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
У нас сьогодні велелюдно, гомінливо, бо зібралося багато друзів, шанувальників творчості Петра Бевзи. Петро завжди дивує, бо він працює серіями і на кожну виставку дає роботи, де він пізнає нову тему, віху в своєму житті. Сьогодні в нас представлена його остання за часом серія «Острови». Ви зараз можете умоглядно згадувати попередні цикли, можете їх також і побачити, бо ми сьогодні презентуємо разом з виставкою ще й альбом. Щодо альбому хочу сказати, що випускаємо в світ нетрадиційні альбоми: десь відходимо від чисто мистецтвознавчого аналізу, десь трошки є момент живої життєвої струни, щоб глибше збагнути, чому художник мислить так чи інакше, як формується його мистецький світ. Петро, такий різний в своїх тематиках, мене дивує завжди вмінням тримати суєтну горизонталь так, щоб не провалюватися в неї, і водночас вести звідти вертикаль. Він завжди тримає той духовний світ шляхетно, не збивається з тої вертикалі. Більше скаже про художника автор наскрізного тексту альбому, Ольга Лагутенко. Мене подивувало те, що в тексті немає ніяких розділів, але він має внутрішню структуру, він в’язкий, не можна нічого вирвати чи додати.
Ольга Лагутенко, доктор мистецтвознавства:
Петро Бевза – це вже ціла епоха. Я писала статтю до першого грубезного каталогу «C’est moi». Це був перший на ті часи такий великий альбом до виставки, Петро започаткував тоді таку традицію. І сьогодні Петро першим презентує своє покоління в серії «Імена». Насправді, навіть у книжці присутня лише мікрона того, що зробив Петро: згадайте його проекти 1990 – 2000-х років, коли він пробивав стіни закордон, вивозив художників зі своїми проектами. Ця книжка розкриває живописні цикли, це велика серйозна робота. І невипадково малярство Петра Бевзи спонукає до діалогу з такими філософами, як Сергій Кримський, це постійно відчувається. Але неможливо в слові вичерпати те, що тут є, так як ці глибини, в які Петро поринув у своєму останньому циклі. Я пам’ятаю майстерню Петра, яка була вся в такому кольорі, це вже ціле середовище, в яке можна поринути. Хочу побажати Петрові більше змін, яких він так не боїться. Найважче для критиків, мистецтвознавців, коли йдеш на виставку і вже знаєш, що побачиш, чого очікувати від художника. Ми всі добре знаємо Петра, але завжди є щось неочікуване, цікаво пізнавати, що він далі запропонує. Вітаю галерею з тим, що це відбулося, це насправді серйозний вибір.
Петро Бевза, митець:
Я хочу сказати щодо книжки, що я дуже вдячний Аллі Маричевській, Михайлові Поживанову, який започаткував цю серію. Мені було дуже приємно милуватися тим, як працює Ольга Лагутенко. Вона дуже точно відчула і виразила те, що я хотів передати в своїх картинах. Мені також приємно було спілкуватися з Миколою Скибою, який написав прекрасну передмову, зовсім з іншого ракурсу. Я радий виставити в галереї новий цикл, хоча він не писався для цього місця, але в мене відчуття, що він тут органічно вписався. Дуже вдячний Олексію Литвиненкові та Олегу Філю, які допомогли мені зробити експозицію. Вдячний всім, хто прийшов.
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ»22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Марчук Іван Степанович
Народився 12.05.1936 р. в с. Москалівка Тернопільської обл. Український живописець. Навчався у Львівському училищі ужиткового та декоративного мистецтва (1951-1956); Львівському інституті ужиткового та декоративного мистецтва (1959-1965; у Д.Довбошинського, К.Звіринського, Р.Сельського). Заслужений художник України (1996), лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка (1997), народний художник України (2002).
|
|