Мистецькі горизонти "ГоризонТалій"
29 жовтня 2013
Василь Бик та Кость Борисюк – цей творчий тандем скульптора з Києва й живописця з Луцька, об’єднаних виставковим простором галереї «АВС-арт», подарував глядачам можливість насолодитися дивовижною гармонією вишуканих форм і кольоропластики. Олія на полотні й дерево, пісковик, бронза, мармур, – в яких би матеріалах не втілювалися охудожнені жіночі образи, виставка переконує: жінка, загадкова й відкрита водночас, – це завжди краса й натхнення.
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Василь із таким теплом розповідає про свої жіночі образи… Я побачила просто правдиве чоловіче начало. Скільки натхнення, любові вкладалося в ці роботи. І з маестро так енергетично близько і просто спілкуватися.
Переглядаючи його роботи, я якось завважила, що сучасно молодь, мабуть, цього не зрозуміє. Змінилися пріоритети. За деякий час пролунав дзвінок: Василь говорить, що його жіночки так і не прозвучали ніде на повну, а так би хотілося зробити виставку. А в мене на те спонтанна фраза: знайди до своїх статичних, дорідних пань художника, який би показав динаміку, – що вона з тими перинами робить. Буквально за тиждень – є. Кость Борисюк. Так і склалося.
Скульптуру поєднати доволі складно, але тут це настільки вдало. Двоє мистців однаково мислять, бачать жінку однаково…
Я пригадую бабусину перину, яка вона була важка. Стала зрозуміла казка: бабина й дідова дочки мали одне завдання. І як бабина дочка ритуально провітрювала перину щоранку, як правдива господиня має дбати про свою постелю, як вона має бути застелена. А як жінка чекає чоловіка, як вона стелить перину, підбиває. Це один момент. А що потім відбувається – це вже Кость (сміється). Кость Борисюк – це динаміка лінії, картини, що виходять за межі живопису…
А потім, пригадую, вже як мої діти народилися, бабуся каже: «Перинку треба! Нащо мені твої матраци, набиті кокосовою стружкою?» І вона шила перинки, в котрих ми плекали малечу. Це вже знак, символ добробуту, а добробут – це такий спокій. І через те замріяні, меланхолійні, але, разом із тим, життєлюбні й життєдайні жінки в Костя Борисюка. Й такі дорідні, розманіжені в передранковій дрімоті жінки Василя Бика. Вони констатують момент вітаїстичності життя українців. Світогляд, розуміння статей. Тут присутній такий міф, такі ритуали, за тим стоїть наша історія красивого, природного, правдивого, достойного побуту.
І партнерство. Це якраз відчувається в їхніх роботах. Коли ти сприймаєш протилежну стать як своє відображення. І ти інколи його прикрашаєш і милуєшся, інколи шукаєш вади й виправляєшся. І це все так достойно й красиво, коли один одного ведеш і вдосконалюєш. І радість множиш, а горе ділиш. І, власне, живеш.
Михайло Горловий, мистець:
Прекрасна виставка, дуже співзвучні художники, котрі мислять у такт. Ці золоті об’єми, рожеві й ніжні, які відображують Кость і Василь, викликають якийсь сонячний подив і захоплення. Василь працює в усіх матеріалах – універсальний скульптор. Кость – дуже оригінальний художник із свіжим, незатертим поглядом. Дивишся на його живопис – а він постав на живому подиху. Їхні роботи – як золота осінь чи квітуча весна!
Руслан Найда, мистець:
Для мене жінка – преш за все козачка. І якщо говорити про патріотизм, то це не просто слова, а повсякденна каторжна праця…
Василя знаю тридцять із гаком років, Костя – кілька хвилин, але таке враження, що це люди, котрі народилися зовсім поруч, як земляки. Хочу підняти келих за ваших муз. Честь і хвала нашим гарним козачкам і козакам, які без козачок ніколи б не народилися й не відбулися!
Кость Борисюк, мистець:
Перш за все хочу подякувати галереї. Дякую своєму товаришу Василеві, що ми в тандемі зробили, я думаю, непогану виставку.
Василь Бик, мистець:
Також дякую галереї, що маємо змогу виставитися в цьому прекрасному залі. …Жінка – це весна, і весна не проста, а священна. А до святості чоловіки ставляться по-різному. Ми з Костем ставимося так, як побачите в наших творах.
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Шимчук Микола
Народився 1949 року в Копиткові біля Рівного. Навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1968-1973). Вчитель за фахом – Р.Сельський.
Заслужений художник України. Професор кафедри монументального живопису ЛНАМ. Народний художник України.
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)