Мудрість інставрацїі
18 жовтня 2011
Реставрація – річ тонка, особливо коли це реставрація тонких матерій. Виставка Анатолія Фурлета за назвою «Реставрація тонких матерій», що відкрилася в галереї «АВС-арт», засвідчила художника, що філігранно й вишукано оперує засобами такого мистецтва. Крізь дивовижне сфуматне світіння барв у його роботах проступають образи, котрі завдяки особливому чуттю автора переростають у полісемантичні символи. І в цій багатоманітності глядач може знайти й прочитати кожен свій власний міф, який наскрізно мандрує живописом мистця.
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Цю виставку ми назвали «Реконстуркція тонких матерій». Чому саме так? Мабуть, чи не найґрунтовнішу статтю про творчість Анатолія Фурлета написав доктор філософських наук Володимир Личковах. У тексті шанованого доктора я і вловила оте слово – реконструкція. І чомусь саме воно так лягло мені на душу…
Зараз переважно вдаряються в архетипи, в язичництво, і цю символіку язичництва чи, скажімо, трипільської культури художники у своїх роботах доволі часто нагло експлуатують. Але образ пропадає, архетип міліє. Він тліє, не запалюючись, і робиться нецікавим. А от саме у творах пана Анатолія мене подивувало, що цей архетип оживає, відчищається, набирає глибинних животворящих сенсів. І стаючи вже таким предметним світом, він, з одного боку, втілює естетику пантеїзму, а з іншого – ці архетипи творять у роботах такий образний, міфологічний образ буття. І міф у творах художника адекватний нашому буттю. Щоразу глядач, принаймні я, переносить його на своє життя, на якісь його певні моменти. Тут відчувається гармонія й те, що життя не таке паскудне, як нам його намагаються подати. Тож сьогодні в галереї така прекрасна і світла виставка.
…І ще один нюанс. Я пригадую 90-ті, коли засновувалась НАМ, коли поставала національна міфопоетична школа в живописі. Уже покійний Віктор Гонтарів у Харкові плекав цю школу, ціле покоління учнів. І мені здається, що пану Анатолію також удасться далі тримати оцю міфопоетичну традицію нашого живопису й розвивати її. Адже він також має свою школу, своїх учнів.
Петро Зикунов, секретар НСХУ:
Я хочу вас привітати з таким мистецьким святом, бо виставка – це свято. Бажаю автору міцного здоров’я й довголіття, щоб і на своє сторіччя він нас запросив на виставку (сміється). Знаєте, є таке прислів’я: скажи, хто твої друзі, і я скажу, хто ти. А щодо художника можна сказати: покажи свої твори, і я скажу, який ти.
Ці роботи дійсно авторські, й можна лише позаздрити Фурлету, що він такий є. Художник – це діагноз, і у Фурлета чудовий діагноз і чудові твори. Він не хитається в сторони, бо знайшов себе. Він робить виставки і не боїться показувати глядачеві. І ще він викладає. Фурлет – це ціле мистецьке явище
Валентина Ткаченко, головний архітектор міста Бучі:
Наше містечко невелике, знаходиться всього за 30 км від Києва. Але цікаве тим, що його формували люди мистецтва, які тут оселилися. І цього року в нас знаменна дата – місту 110 років...
Із паном Анатолієм ми познайомилися близько 10 років тому. Тоді я вперше побувала в його майстерні. І коли я зараз дивлюся на роботи в галереї, то згадую, скільки ще робіт є в нього вдома... Живопис Анатолія Фурлета створює якийсь особливий настрій. Мистець – просто самородок, і цього не можна не помітити. Художників, які малюють, багато. Але таких перлин, таких мистців – мало. І ми дійсно горді, що в нас є такий майстер. Хочу подякувати пану Анатолію, що він у нас є. Він дійсно подія нашого міста, людина, яка вписалася в його історію, і це беззаперечно.
Анатолій Фурлет, мистець:
Я радий, що ви прийшли. Зараз усі зайняті, але я радий що ви знайшли кусник свого часу і завітали сюди. Я вам усім вдячний: своїм учителям, учням, друзям, художникам. Вдячний галереї, яка сама мене знайшла й запропонувала виставку. Адже зараз зазвичай буває так, що ініціатива йде передусім від мистця. Тож дякую «АВС-арт» за таку відкритість до співпраці.
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Медвідь Любомир Мирославович
Народився 10 липня 1941 р. с.Варяж Сокальського району на Львівщині. 1965 р. закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва за спеціальністю «художня кераміка» (педагоги: Р.Сельський, К.Звіринський, В.Манастирський, Д.Довбошинський).
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)