Живописні мандри слідом за художником
22 січня 2013
Хронологічною точкою відліку робіт, представлених на персональній виставці Олега Ясенєва, є 1993 рік. Це «Композиція з кавуном» та «Постать». А далі живописні мандри мистця ведуть глядача крізь двадцять років його творчості – крізь втілені на полотні візії реального й уявного.
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Я шалено рада, і радість ця помножена. Виставка відкривається в чудовий день – День Соборності. І в цей день народився прекрасний художник, який пише не те, що бачить, чує, а те, що думає. Й думки його – прекрасні і глибокі. Це Олег Ясенєв…
Згадався момент, коли мене попросили написати автобіографію. Тоді подумалося: та що там писати… А потім, коли списаний перший і другий листок, думається: а прожито вже нівроку... Є що згадати, й за кожним фактом стоїть добрий відтинок життя. І напрямок його все-таки не горизонтальний, а, швидше, висхідний… Саме про це думалося, коли споглядала зібрані на виставці роботи маестро. До того ж сьогодні можна святкувати й 20 років творчої діяльності Олега – адже тут представлена робота 1993-го року «Композиція з кавуном», яка, мабуть, нагадує дитинство. Далі – «У човні»: юність, очерет, човен, дотик до води. А далі вже пішли життєві острови, й мені приємно, що найпотужніший острів – це острів філософський, де людина осмислює свої переходи, кроки, не боїться переступати, йти далі, не зволікається через якісь пороги, а достойно їх долає. З такими думками ми й назвали виставку «Мандри часом…» – світами реальними й світами ірраціональними.
Віра Баринова-Кулеба, мисткиня, професор НАОМА:
…У нас багато галерей, багато виставкових залів, але, думаю, саме в цих світлих приміщеннях мають виставлятися випускники Дніпропетровського художнього училища, яке дає хороші сильні кадри, з котрих виростають великі художники, – от зараз Олег, а потім його учні (посміхається)…
Олег учився в мене на курсі, й мені пощастило з такими, як він, учнями. Він знайшов свій почерк, знайшов себе… Все життя художник шукає себе, й він єдиний такий у світі й ні на кого не буде подібний. Найголовніше для художника – знайти себе, як знайшов себе Олег. Він дуже музикальний, ніжний темпераментний, настільки приємний, що кожна його робота притягує глядача оцією тонкою енергією. І в цій безпосередності, тонкості – велика цінність. Адже не обов’язково має бути видно, як ти страждаєш. Ці роботи – легкі, чисті, вони дихають. Де б ти їх не повісив – вони будуть приємні. Людина бачитиме таку роботу – й їй буде легко. Від Олегових робіт іде дуже добра енергія, вони мають душу. Дуже дякую, що ви прийшли до свого вчителя, художника, земляка, – дивіться, вчіться й шукайте себе.
Дмитро Корсунь, мистецтвознавець:
Дивує, як такими лаконічними засобами можна створити таке поліфонічне полотно. Кількома мазками – цілісність природи, цілісність душі. Це дійсно талант – мінімальними засобами сказати все. Про це говорив ще Делакруа: дайте мені шматок грязюки – й я намалюю сонце.
Вітаю Олега й бажаю йому і далі працювати й насолоджуватися творчістю!
Алла Маричевська:
Я ще хочу зачитати поздоровлення, яке прийшло з Одеси від творчого об’єднання «Мамай».
«Мамай» вітає щирий широкий рух творчого запалу Олега Ясенєва, основна тема творчості якого – так багато омріяна екзистенція! А галерею і всіх друзів – із передбачено доброю виставкою!»
Олег Ясенєв, мистець:
Хочу привітати всіх і подякувати, що прийшли! Тут мої близькі, всі, кого я люблю... Головне – я ще не все зробив і вважаю, що все попереду. Я тільки доторкнувся до чогось, що відчув. Тільки зараз приходить якась глибина.
…Мені дуже подобається слово «мандри». Я з дитинства намагався щось показати, хоча не знав, буду художником чи ні. Мандри мріями – це дитинство, коли достатньо залізти під ковдру й щось собі вигадати – якийсь свій світ, всесвіт. Із чогось маленького – такі великі мрії. От художник і подорожує мріями ще з дитинства. А коли ти вже постаршав – це мандри світом. Ти вже досить самодостатній і хочеш подивитися світ: своя країна, інші країни, інші люди, інші враження. А мандри часом – коли ти вже багато знаєш і багато бачив, коли вже сивий (сміється).
…Сьогодні в інтерв’ю питали, яка в мене мрія. Мабуть, єдина – бути мрійником і далі. Мабуть, це головне для будь-якої людини, а для художника – найголовніше: мріяти й подорожувати своїми картинами, мандрувати світом.
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Контратович Ернест Рудольфович
(17.06.1912, с. Кальна Розтока, тепер Словаччина. - 23.12.2009, Ужгород) – український живописець. Навчався (1928-1932) у Публічній школі малювання в Ужгороді (у Й.Бокшая, А.Ерделі). Закінчив Ужгородську учительську семінарію (1932). Член СХУ (1946, Закарпатська організація).
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)