У «Віршах літа» Алла Волобуєва акумулює досвід побаченого, осягнутого, пережитого в мандрівках реальними й уявними світами. Тут тяглі горизонтальні структури полотен чи використовуваний прийом картини в картині утворюють авторську наративну систему з оригінальною настроєвістю. Це своєрідний баланс на межі лірики й епосу: асиметрична будова, синтез живописних і графічних елементів, орієнтальна архітектоніка перспективи.