Світлана Зелена. "Озеро Живої Води". Малярство, графіка.
01 червня 2010
Пройшовши складний шлях пошуку самої себе в образотворчому мистецтві й долаючи надломи власної занадто складної долі та життя, мисткиня зуміла викристалізувати чисто-прозору уяву про форму та зміст образотворчого мистецтва на рубежі тисячоліть, коли кітчевість композицій і тем олійних та графічних творів деяких побратимів по пензлю в дусі голландців або імпресіоністів із відкритим натяком на псевдоеротику – чоловіче начало обрамлене ампірною клоунадою, а жіноче підробною дівочою цнотливістю – заполонила український виставковий простір.
Світлана Зелена свідомими, несвідомими і надсвідомими колірними цятинами домагається суті високої естетики українського абстрактного графічного і малярського мистецтва. У її творах – дух афоризму, чутливість, надчуття її природного таланту, що, безперечно, увесь час індикує реакцію мисткині на суспільну суперечність українського урбанізованого довкілля.
У творах Світлани Зеленої, як графіка-абстракціоніста, віддзеркалюється туга за шляхетною злагодою та зрівноваженістю у замісиві серпанкового співжиття компліментарних тонів і напівтонів, що утримують логіку колориту.
Працюючи над олійними творами Світлана Зелена заглиблюється у власні абстрактні експерименти мовою графіки та в інтерпретацію складних тем або сюжетів, долаючи лабіринт болючих протилежностей новочасного поспішного і занадто складного життя.
Про автора
Світлана Зелена закінчила Луганське художнє училище (1972-1976), монументальний живопис у Харківському художньо-промисловому інституті (1976-1981). Викладала живопис у Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва (1981-1983). Зрештою творить у художніх майстернях Житомирської організації Національної Спілки художників та у власній робітні.
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Григор’єв Сергій Олексійович
(22.06 (05.07).1910, м. Луганськ – 09.04.1988, м. Київ) – український живописець. Народний художник СРСР (1974), дійсний член Академії мистецтв СРСР (1958).
|
|
