Андрій Гуренко, на відміну від багатьох сучасних мистців, не працює серіями – його художня оповідь продовжується роками, трансформуючись, варіюючись у деталях, але зберігаючи первинну матрицю. Таке бачення подібне до міфологічної картини світу: оповідь триває, незалежно від часу; імена героїв змінюються, але їх поведінкові моделі лишаються впізнаваними; рівень сприйняття залежить від реципієнта зокрема і від культурно-історичної епохи загалом.