Стецько Дмитро
Народився у листопаді 1943 року в селі Полонна (нині Польща). Закінчив Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша.
Дмитро Стецько зачислений до тієї легендарної когорти мистців андерграунду, що зазнали переслідувань і замовчувань у 70-х, 80-х роках, чия творчість, що не вписувалася у рамки пафосного соцреалізму, бо опиралася на досягнення національної культури та історії, несла ознаки нових художньо-пластичних рішень. Як покарання – відібрали творчу майстерню, на довгий час ізолювали від творчого виставкового життя. Митець працював за різних обставин, вперше дістав можливість організувати персональну виставку у Львові напередодні проголошення Незалежності України у 1989 році у Львівській картинній галереї, згодом – галереї Спілки художників України.
Художник працює в галузі монументального мистецтва, він – автор пам’ятників: Катерині Рубчакові, 1992 (Чортків), Іванові Франку, 1993, (с. Супранівка Підволочиського р-ну), пам’ятного знаку Василеві Стусу, 1993 (Тернопіль), меморіальних таблиць – Роману Купчинському, 1991; Миколі Лисенку, 1992; Ярославу Стецьку, 1993; Івану Горбачовському, 1995; Івану Пулюю, 1995 (усі – Тернопіль); монументальних розписів, серед яких – «Чотири пори року», 1986 (Тернопільська обласна дитяча поліклініка), «Калина», 1987 (Тернопіль) та ін.
Дмитро Стецько нині відомий художник на Україні та за кордоном , зробив вагомий внесок у скарбницю національної культури краю, розвиток сучасного українського мистецтва, яскравий представник історичного живопису в Україні. Член редколегії журналу «Образотворче мистецтво» (1992–1995), дорадчої ради альманаху «Артанія» (1996–1999). В перші роки Незалежності України був серед ініціаторів створення Національної Асоціації Мистців (заступник голови НАМу), член Національної Спілки художників України з 1990 року. У 1993 році вийшов зі Спілки за власним бажанням, лауреат обласної мистецької премії імені Михайла Бойчука, премії редакції журналу «Образотворче мистецтво» – за кращий твір на Міжнародному бієнале українського образотворчого мистецтва «Львів – Відродження», організатор і перший голова гурту художників Хоругва»(1990).
Живе і працює у Тернополі з 1973 року.
Вибрані виставки
2013
Хмельницький художній музей
2010
Національний художній музей України (Київ)
Галерея Волинської організації НСХУ (Луцьк)
Рівненський обласний краєзнавчий музей
Національний музей ім. Андрія Шептицького (Львів)
2008
Івано-Франківський художній музей
Хмельницький художній музей
2001
Музей західного та східного мистецтва (Одеса)
Галерея «36» (Київ)
2000
Національний художній музей України (Київ)
Музей-заповідник Тараса Шевченка (Канів)
1999
Національний музей ім. Андрія Шептицького (Львів)
1997
Хмельницький художній музей
1989
Львівська галерея мистецтв
Виставковий зал Національної спілки художників України (Київ)
1985
Галерея Канадсько-Української Мистецької Фундації, Торонто (Канада)
Роботи автора
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Литвиненко Олексій
Народився 17 січня 1961 року. 1985 року закінчив Київський державний художній інститут. Із 1992-го – член Національної спілки художників України. Живе і працює в Києві.
|
|
