Петро Антип. Малярство, скульптура
04 - 24 грудня 2014
Рушники, писанки, вишиванки, розмальовані українські хати, донбаські ландшафти, безкраї соняшникові поля – генетичне коріння його індивідуального стилю, яке дає свої плідні паростки нової пластичної форми, унікальних образів та неповторних краєвидів. Українське походження мистця – ніби призма, крізь яку він дивиться на світ.
Петрові Антипу притаманне модерністське мислення, орієнтоване на цілісність висловлення й прагнення споконвічних гуманістичних цінностей. Естетичну спадкоємність він не заперечує – лише наполягає на її творчому й оригінальному трактуванні. Сміливо й рішуче відкидає деякі «актуальні» винаходи цілої когорти мистців. Шукає нове в автентиці, традиції, давнині.
Зміст і форма у творах Петра Антипа – органічні складники єдиної формули його світотворення. Просторове мислення художника в розвитку форми зсередини і в її розташуванні в навколишньому середовищі надає творам пластичної енергії, що оточує їх своєрідним силовим полем. Пластика, композиція, рисунок і колірні нашарування відповідають за панораму смислів.
Матеріалізуючи свою мистецьку концепцію, Петро Антип приводить хаос навколишнього світу до досконалої завершеності космосу. Поетизуючи природні явища й реальні предмети з повсякденного буття людини, він мінімальними виражальними засобами примушує глядача побачити філософську квінтесенцію й справжню красу в простих речах. Його скульптурні, живописні та графічні твори – структуровані, композиційно «врівноважені», часто майже математично «розраховані» до найменших деталей, – просякнуті атмосферою спокою й гармонії.
Попри всі негативи й проблеми сьогодення, Антипові не властива апокаліптична психологія: він – творець. Йому ніколи розчаровуватися, надто – нести своїм мистецтвом розчарування й деструктив людям. Художник не естетизує розпад і депресивні стани. Якщо зображує трагедію, то це – трагедія здорового духу, трагедія без хворобливості. Його творчість «епатує» не скандальними сценами чи акціями, а пошуками нового сенсу й нового розуміння – формами, що спрямовані в майбутнє, а втілюють у собі саме наш час.
Антип – особистість «наполеонівського» типу. В усіх задумах й ідеях – масштабність. У діях – стрімкість. Характер – полум’я. І лише мистецтво здатне це полум’я розбурхати або стримати. Воно його життя «структурує», сповнює сенсом, є його головною любов’ю. Завдяки цьому ми – глядачі – теж закохуємося в чарівну потужність творів художника…
Марина Стрельцова,
мистецтвознавець
|
| | |
«1461 ДЕНЬ» 25 лютого 2026
За 1461 день війни, тобто 4 роки війни, галереї «АВС-арт» вдалося зберегти свою цілісність і продовжувати функціонувати. За цей час відбулося чимало групових і персональних виставок, проте хочеться викоремити проєкти, які важливі в контексті історії українського мистецтва й чільні за змисловим наповненням для самого галерейного колективу: «Звитяжні», «І буде світло», «Мирнопілля», «Міста без тривог». Вибрані твори з цих проєктів формують нинішню експозицію, діалогізуючи, взаємодоповнюючись, відкриваючи глядачам простір для власних рефлексій і спогадів. |
Яців Роман
Народився 26 серпня 1956 р. у м. Ходорів на Львівщині. Художник, історик і теоретик мистецтва, організатор науково-творчих проектів, педагог. Закінчив відділ проектування інтер’єру і меблів Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (тепер – ЛНАМ; 1978).
|
|
