Такою казкою є надбання львівської школи абстрактного малярства у творчості Ніни Буряк, котра органічно влилася у творчий процес, переконливо посівши вагоме місце в українському мистецтві. Пірнаючи в стихію фарб та фактур, рухаючись нетрями незвіданого, мистець із великою насолодою пізнає свою стежину, освітлюючи променями власного серця майбутній твір. Працюючи на інтуїтивному рівні, в пошуках гармонійних тональних співвідношень, вплітаючи тонку гру ліній плям і фактур, вона доводить поверхню полотна до рівня музичних гармонік з ознаками симфонічних акцентів. Водночас зі свідомою аскезою, обмежуючи себе в засобах виразу, створює дивний настрій, що вабить у свій простір глядача, запрошуючи його поринути в глибинну флуктуацію притаманного їй творчого процесу, де все народжується і все щезає, залишаючи незбагненну емоцію, відчуття правічного буття енергії матерії в її величному симфонічному звучанні.

Шерехи та шепоти, зітхання, монологи й діалоги дрібних і великих формально структурованих поверхонь створюють рухливе поліфонічне мереживо, що згодом у потрібний момент переростає в кульмінаційний зойк і знову розчиняється в першооснові твореного Ніною Буряк полотна. Кожен компонент картини бере участь у формуванні мистецького твору, наповнюючи його відлунням бачених образів, тонко препарованих притаманним їй ліризмом. У мажорному чи мінорному регістрах художниця переплавляє матеріальне з духовним, створюючи нові метафізичні настрої, запрошуючи до подорожі в забутий світ втрачених, замулених буденністю, глибинних відчуттів-почуттів. Вона з дивовижною легкістю відроджує їх, знімаючи стару полуду, й надає силу первісного звучання, створюючи КАЗКУ-ЕНІГМУ.

Принишклі пристрасті та спогади, затаєні в глибинах людської долі, трагічні й величні, буденні й урочисті, мигтять у серці глядача, наповнюючи його новим змістом, змиваючи дрібне та нікчемне, залишаючи тільки остов – єдиний СЕНС. Сенс бути. Бути й називатися ЛЮДИНОЮ. 

Течія буття як основа, як сюжетна канва циклу в казковій подорожі незвіданими світами живописної містерії підводить до глибшого розуміння величі світобудови. Ніна Буряк розробляє обмежену кількість сюжетів, але в кожній роботі знаходить нові відтінки в інтерпретації певної теми. Ідея безперервного руху життя, що пронизує багато творів, знаходить своє відображення в самій пластичній структурі, в ритмічній динаміці та плинності ліній, плям і фактур.

Її творчість, як графічна, так і живописна, завжди тяжіла до великих монументальних тем. Добре темперована технічно й енергетично, мисткиня підносить їх до величних одухотворених образів буття людини, її внутрішнього, громадянського та соціального звучання.