Все те, що творить художник і ретранслює глядачеві через свої роботи, – це, насамперед, його внутрішній діалог із собою, спроба знайти відповіді на певні нагальні питання.

Розмірковуючи над тим, чому останнім часом мій живопис такий інтуїтивно-емоційний, а основу його складають переважно стилізовані жіночі образи, я зрозуміла, й одкровенням для мене стало, що це – мої пошуки себе самої. Найперше – як жінки... Спроби ствердити своє внутрішнє жіноче «Я», наповнити сенсами та мріями своє буття, любити й поважати себе, довіритися Всесвіту та жити в мирі й гармонії з ним.

Звісно, всьому цьому передувала певна низка життєвих подій, що спонукали до створення саме таких, а не інакших творів. І тільки осмислення того, що просто треба відпускати негативні спогади, ставити перед собою нову мету, мріяти та наповнюватися вірою в себе, здатне творити дива. Ось вона – жіноча магія, така незрима, але така дієва. 

…Якось мені наснився сон, в якому я бачила глиняний горщик, і голос промовив: «Тільки тим його наповнюй, що прагнеш, аби росло». Це була дуже важлива відповідь для мене. Цей горщик – ми самі. Є така приказка: «Лише те має над нами силу, що ми наповнюємо своєю силою». Маємо наповнювати життя позитивними думками, емоціями, мріями, любов’ю й відчуттям щастя, аби саме те, що для нас вартісне, примножувалося.