Одна з головних «родзинок» або й навіть підтекст творів Володимира Колесникова – введення в композицію прихованих й іноді завуальованих оголених жіночих торсів, які плавно вписані в елементи пейзажу, а часом прочитуються і в натюрмортах. Ці образи красунь так тонко й майстерно вирішуються засобами образотворчої пластики, що не завжди виступають основною сюжетною лінією картин, а підкреслюють красу природи, передану художником. Краса і пластика ню, справжнє «жіноче начало» гармонійно поєднується з пейзажною лірикою – гори, море, відблиски на воді, зворушливі квіти, ароматні фрукти, сонце, місяць...