Ольга Кравченко. Малярство
27 жовтня - 14 листопада 2015
Особистість відомої української художниці Ольги Кравченко – унікальна. Її творчість має виразно окреслений національний характер, її творча доля унаочнює шлях сміливих шукань та звершень, спрагу відтворення сили-силенної краси природи.
Ольгу Кравченко приваблюють скромні мотиви природи, мінливість освітлення, себто інтонації «монологів» довколишнього, а точніше – діалогу «художник – натура». Таке «аркодужне перевисання» (Павло Тичина) до природи народжує етюд оптимізму, знаходить щемний відгук у нашому світосприйнятті, емоціях, фантазії. Особливість творчого методу живописця – в принциповому виборі роботи на натурі за будь-якого сезону, за будь-якої погоди.
Коли вдивляєшся в її краєвиди, натюрморти – радієш світу краси разом із художницею. Картини наче самі розповідають, як вони народжуються, як постає пейзаж без прикрас. Багатолітній доробок Ольги Кравченко можна умовно поділити за зовнішніми ознаками. Перший (скажімо, більш ранній) – це натюрморти з квітами та краєвиди. А другий – власне, сучасний – архітектурні мотиви, дивовижні у своєму розмаїтті.
Квіти для живописця – це не уособлення привабливого елементу інтер’єра. Скоріше, це пафос цвітіння як однієї з висот форм буття, звернення до далекої-близької природи, мінливого, як капричіо, освітлення, ладного зробити гори чи небо червоним або білим. Цікаво, що в композиції з квітами вкрай рідко потрапляє «оточення» та аксесуари, які постають на ролях «другого плану». Це можуть бути якісь вигадливі порцелянові старожитності або пляшки незвичайної форми. В результаті – шляхетний парад гортензій, бузку, троянд, настурцій…
Живопис Ольги Кравченко ллється з насолодою самим темпом створення етюду, сміливо, трепетно, темпераментно, подеколи з анархічним азартом. Тому й віриш у ці «вулики» кав’ярень, вуличну біжутерію світлячків-світлофорів. Часом художниця пише з натури архітектурний мотив просто в центрі Києва. Обличчя міста, приреченого розвиватися шляхом мегаполісів, змінюється день у день. Отже – зазнають змін і старі будинки, неповторні усталені ансамблі. Там виростає мансарда, там перефарбовують і навіть перебудовують фасад… Мисткиня упродовж років змалювала чимало будинків, які згодом втратили свою автентичність, тож для історії міста Києва вона створила майбутні музейні експонати. Її архітектурні образки щиро реалістичні. Якщо з дерева впало листя, то не намалює його зеленим. Якщо на вікно впало сонце – то чекай у творі помаранчевої ноти.
Ігор Диченко
|
| | |
ПРИСУТНІСТЬ 09 вересня 2025
Сучасний львівський художник Роман Дуб уперше презентує свої роботи в столиці України – в галереї «АВС-арт». Ця виставка – особлива подія для автора, адже вона відкриває новий етап його творчого шляху та пропонує київському глядачеві побачити понад сорок полотен, у яких відчутно його пошуки, сумніви, відкриття й упевнені кроки вперед. У центрі експозиції – серія «Музи», де жіночі образи постають провідниками натхнення, тихої сили та внутрішньої гармонії. |
Контратович Ернест Рудольфович
 (17.06.1912, с. Кальна Розтока, тепер Словаччина. - 23.12.2009, Ужгород) – український живописець. Навчався (1928-1932) у Публічній школі малювання в Ужгороді (у Й.Бокшая, А.Ерделі). Закінчив Ужгородську учительську семінарію (1932). Член СХУ (1946, Закарпатська організація).
|
|