AVSart Gallery
AVSart Gallery

Про галерею

Колекція

Виставки

Арт-вісті

Контакти
Головна  Контакти  Мапа сайту 

Виставки

Головна / Виставки / Виставки / Віктор Романщак. Малярство, графіка, гобелен

Віктор Романщак. Малярство, графіка, гобелен

13 вересня - 1 жовтня 2016

Віктор Романщак в українській культурі назагал мистець знаний і вельми небуденний. Зокрема – в царині станкового живопису й графіки та монументального мистецтва (гобелен). Його роботи – в музеях України, художніх музеях Києва, Запоріжжя, Сум; у приватних колекціях національних колекціонерів та знавців мистецтва Німеччини, Великобританії, Голландії, Швеції, Канади, США, Японії. Особлива царина творчих і духовних інтересів художника – вивчення історії України та її культурних цінностей.

Традиційна інформаційно-біографічна штольня – народився 1946 року в м.Констанца (Румунія) в сім’ї військового; закінчив Республіканську художню школу ім. Т.Шевченка (1957-1964), згодом – КДХІ (1964-1970, майстерня Т.Яблонської); член HСХУ (з 1977); живе і працює в Києві – аж ніяк не розкриє джерела його творчих інспірацій, внутрішні боріння, що дають змогу перебувати мистцеві у своїй Україні – древній, глибинно-духовній, – де він проходить непростий життєвий і творчий шлях. 
…Київський художній інститут. Майстерня монументального мистецтва Тетяни Яблонської. Попри ретельні академічні студії Тетяна Нилівна запроваджувала читання класики, вивчення світового мистецтва різних епох: італійський Ренесанс, сучасне монументальне мистецтво Мексики, знайомила зі спогадами імпресіоністів. Пробували так писати. Звісно, це було заборонено… Студенти робили копії давньоєгипетських рельєфів, українських парсун, середньовічних вітражів. Практичні завдання виконувалися в різних техніках (cграфіто, мозаїка, фреска, темпера). А далі Віктор Андрійович збагнув сутність творчості Моранді. Дивувало, як той компонує картину з давніх предметів. З одного боку, натуральне, з іншого – суб’єктивне й формалізоване. Назагал золота середина – магічний реалізм. По духу художник лишився близьким... 
На тлі тотального сексотства, на ґрунті правильної витриманої ідеологічної підготовки Віктор Романщак ловив хвилі радіо «Свобода», звідки дізнався, як із Кіровоградщини, з малої маминої батьківщини, виселяли селян. Ця інформація поглибила знання й розуміння історії своєї родини, про яку мамина сестра скупо обмовилася, що їхня родина «середняків» була розкуркулена й вислана в Архангельськ. Там вона втратила чоловіка. Тітка приїжджала на зиму до Києва. Віктор обходив із нею всі місця сили Києва: Видубицький монастир, Києво-Печерську лавру, Володимирський собор, усі київські гори. Вона виспівала йому силу-силенну українських пісень. Так цементувала любов до своєї історії, архітектури. А ще – спілкування з батьком ректора художнього інституту Василя Бородая Захаром Бородаєм, що свого часу вчителював на Дніпропетровщині й допомагав збирати історично-етнографічні матеріали Дмитрові Яворницькому. 
На диплом Віктор Андрійович таки вийшов із гобеленом на тему козацтва. 1970-й. Репресії. «Килим зробив, наче нічого не знаю, що робиться в суспільстві. Пригадую, як прийшов на захист поет Микола Бажан – то він так хитро посміхнувся й мені руку потиснув із притиском. Бо все добре розумів». Згодом ця робота була представлена на 1-ій і 2-ій Всесоюзних виставках гобелена. 
У техніці гобелена Віктор Андрійович працював із перервами кілька років. Зробив, окрім диплома, ще 4 гобелени. 1972 року створений гобелен до 250-річчя від дня народження Сковороди. Як і «Козаки» («Запорожці», 1970), «Григорій Сковорода» зберігається у фондах Запорізького обласного художнього музею. «Київ» (1976), що зберігається у фондах Національного музею українського народного декоративного мистецтва, та «Київ XVII століття» (1989) виконані в манері класичної європейської шпалери. «Герб гетьмана П.Полуботка» (1994) посвідчує зацікавленість художника геральдикою минулих часів.
Гобелени мистця – направду оригінальне й рідкісне явище в українському мистецтві. Захоплений українськими стародруками, художник спробував втілити в техніку гобелена, а згодом і графіки прийом штриха старої української гравюри. Творам В.Романщака не притаманна традиційна стилістика текстилю, адже не простежується геометризованість, така характерна для технології цього виду мистецтва. Натомість маємо шляхетні й витончені роботи, в яких стилістичні пошук і новаторство вивершують ідею неперервності української історії. В них живе далека пам’ять. Філософська позачасова задума…
Після захисту диплома була робота в майстерні Яблонської асистентом і старшим викладачем (1970-1974), доки Тетяна Нилівна «сама» не пішла з інституту. Асистентів перевели на педфак, що його дуже швидко закрили. Але Віктор Романщак не втрачав дружніх стосунків і творчої співпраці з наставницею. Він мав можливість безпосередньо спостерігати процес її роботи, розмовляти на мистецькі й життєві теми, а ще їздили на етюди, робили офорти. До речі, графіка (офорти, рисунки) художника камерна за розмірами, цікава образними і пластичними знахідками, володінням різним графічним матеріалом і, звісно ж, домінантною українською тематикою.
Над живописом Віктор Андрійович почав серйозно працювати незабаром після закінчення інституту. Шукав свій стиль, колорит, техніку виконання. Згодом виробляється власне сприйняття, осмислення й передача натури. Захоплення творчістю Н.Пуссена, В.Тернера, К.Коро і К.Піссарро залишило глибинний слід у творчості. Звернув увагу на надзвичайно цікаві прийоми письма К.Трохименка, А.Коцки, Ф.Манайла, С.Глущенка. В живописі художника з’являється особливе поєднання тонкої колірної гами й м’якості тональних відносин при твердості малюнка й композиції, що дає ефект легкості й закінченості водночас. Наприкінці 70-х В.Романщак виробляє свою індивідуальну мову реалістичного живопису; приходить досвід, визначається підхід до втілення ідей. 
Основна тема живопису Віктора Андрійовича – Київ із його місцями сили, історичний, утаємничений і святочний. Залюбленість у нього можна пояснити хіба відомим ще древнім genius loci. Органічні для В.Романщака і краєвиди кримської Ялти з її тихими кварталами, давніми вуличками й будиночками з національним татарським колоритом, зображені на полотнах мистця в тільки ним схопленому ракурсі; інтер’єри селянського побуту в Седневі. А в німецькому Гамбурзі чи в голландських краєвидах майстер шукав те, що співзвучне його мистецькій потребі.
Персональні виставки живопису увиразнюють велику увагу мистця до кольору як основного енергоносія, що вибудовує неповторну метафору пластичного образу того чи іншого краєвиду. Пристрасть до кольору, експресія динамічної поверхні твору досягнуті потужно вираженим жестом, де мазок – органічне продовження руки в моделюванні форми. Увага до структури мови як одного з важливих чинників її органічності й акцентує високий професіоналізм мистця, котрий живиться любов’ю до творчості, захопленням старовиною й артефактами української культури. Доробок Віктора Романщака залишає нам у пам’ять Україну, якої вже нема. Яка зникає. Тому й набуває високої духовної ваги.
Алла Маричевська,
арт-директор галереї «АВС-арт»
 

Афіша

«СІРА ПЕЙНА»19 березня 2024

«Сіра Пейна» – нова виставка живопису й графіки Анатолія Дністрового, названа, як і його нова повість «Сіра Пейна» (К.: Віхола, 2023. – 208 с.), що презентуватиметься в рамках події 13 квітня. Колір Payne’s grey, інспірований палітрою англійського художника Вільяма Пейна, добре відомий серед живописців і акварелістів – він відзначається темною глибиною з металево-синім відтінком.

Митці

Коцка Андрій Андрійович Коцка Андрій Андрійович
(23.06.1911, Ужгород – 3.11.1987, Ужгород) – український живописець. Навчався (1927-1931) у Публічній школі малювання в Ужгороді (у Й.Бокшая, та А.Ерделі); на відділенні монументального мистецтва в Академії образотворчого мистецтвва в Римі (1940-1942, у Ф.Ферроці).