У доробку Валерія Шкарупи за динамікою колірних і тональних мас, за вивіреним і ретельно розрахованим композиційним рішенням, вміло накладеним шаруватим тлом бачаться справжнє відчуття краси і культура побудови абстрактної живописної форми. Його картини вирізняються напруженим комунікативним ефектом: вони створені, аби вести культурний діалог із глядачем, занурюючи того в атмосферу прецедентних зорових текстів, але також вони повертають відчуття первозданної справжності сприйняття.

Картини Валерія Шкарупи дозволяють зрозуміти, що світ і живопис складаються з безлічі, а може, й просто з обмеженого ряду, елементів. У глядача з’являється можливість зібрати їх (а заразом і світ) воєдино, відчути еволюцію елементів, єдність і цілокупність їх сенсо-образотворчого ряду. В одній і тій самій колірній плямі ми бачимо предмет і фігуру, ландшафтний план і палімпсест, пейзажний сюжет, розлитий по всьому регулярному полю живопису, й просто емоційний сплеск, підтриманий фактурою й колоритом картини.

Але все це розмаїття форм і типів живописного сюжету насправді – в самих нас. І найважливіше, що із зовнішнього світла й тепла, відбитого від площини картини, народжується зовнішній світ нашого з вами переживання і цього світу, й цього малярства.

Текуча й в’язка плавність колірних форм, збалансованість їхніх смислових градацій, тонка вивіреність щодо розташування плям і мас, гнучкість образотворчої форми загалом роблять живопис Валерія Шкарупи не тільки знаковою вправою на емоційно-чуттєву й культурну еквілібристику, а й справжнім знанням того, чим і є мистецтво насправді – «мистецтвом бачити», знати, відчувати й мислити світ, а також внутрішню людину, котра в ньому така незахищена…