Групова виставка «ЖОВТИЙ / БЛАКИТНИЙ». Малярство
23 серпня - 10 вересня 2016
Напевно, немає такої людської царини, що не пов’язувалася б із кольором. І це поняття – не виділена категорія, а атрибут людського життя. Колір став атрибутом для філософів, які думають образами, для людей мистецтва – художників і письменників, які творять штучну природу форми і простору, для дизайнерів, які працюють із реальними матеріалами, предметами, речами й формами, що перетворюють матеріальний простір.
Галерея «АВС-арт» розпочинає новий виставковий сезон у День Державного прапора України груповою тематичною виставкою «Жовтий / Блакитний». Різні за часом написання, стилістикою й мистецькими напрямами твори об’єднує ідея кольору (жовтого / блакитного) як феномену, що може набувати онтологічної функції, виступати в ролі тла чи освітлення, здатного створювати характер-настрій сприйняття і, зрештою, виражати ірреальний ансамбль у живописі.
Саме в живописі, де колір використовується на всі сто відсотків, конечний у природі, він стає нескінченним у вигляді фарби. З нескінченного кольору на полотні художник створює ілюзію, висловлюючи своє світобачення, світосприйняття, світорозуміння, свої духовні боріння.
Так, через синій у картині Петра Бевзи «Нога судьби. Небо» стає видимою енергія, що не може бути створена чи зруйнована, та, що була і завжди буде, що стає формою, тече через форму, втрачаючи її. Серйозна холодність блакитного зближується з Божественною Істиною, що вічна й непорушна у «Джерелі» Петра Сипняка. Сакральності набирає синій і блакитний у Сергія Савченка в його «Темі». Через основний синій твориться образ України-Жінки, святості й чистоти в роботі «Подолянка» Миколи Мазура.
Жовте тло в «Композиції» Івана Марчука тримає цілісний у своєму розмаїтті, статичний у змінах і рухах увесь Макрокосм. Натомість фактурне сонячне тло в «Натюрморті» Михайла Демцю – всю позитивну людську настанову. Переживання трансцендентного в картині Феодосія Гуменюка «Жнива» проступають через жовтий – символ тепла, радощів і шляхетності. Це колір стиглого колоса, велетенського снопа, через які він уособлює сонячне світло. Цей колір тримає вертикальний вектор як знак Божої турботи про людей і водночас переходить у горизонталь – землю, низ як основу стиглості.
«Околиця» Олексія Полякова з лелечим гніздом, безмежною чистою блакиттю над золотими стріхами, з клунями, повними такого ж золотого збіжжя, – архетипна метафора нашої свободи та добробутнього майбутнього.
Алла Маричевська, арт-директор галереї
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Марчук Іван Степанович
Народився 12.05.1936 р. в с. Москалівка Тернопільської обл. Український живописець. Навчався у Львівському училищі ужиткового та декоративного мистецтва (1951-1956); Львівському інституті ужиткового та декоративного мистецтва (1959-1965; у Д.Довбошинського, К.Звіринського, Р.Сельського). Заслужений художник України (1996), лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка (1997), народний художник України (2002).
|
|
