«НЕНАЗВАНІ ЕНЕРГІЇ»
21 січня 2025
Виставка живопису Василя Химочки – пам’ятна. Цього року йому мало би виповнитися 75, але від важкої хвороби художник відійшов у Вічність іще 2016-го, лишивши неповторний мистецький доробок, у котрому випереджає свій час.
Давній рід Василя Химочки був закорінений у культуру: прадід розписував храми з Реріхом, бабуся спілкувалася з Кобилянською. Звідси – виховання в українських традиціях, плекання українського духу, пам'ять етнонаціональних кодів.
Народившись на Одещині, закінчивши Одеське художнє училище, Химочка здобув освіту у Львівській академії мистецтв, а потім перебрався до Києва. Період 1960-1970-х років – це формування нової свідомості не тільки Василя, а й тих, хто мав незалежну позицію, нонконформістів. Вони знаходили прихисток або реалізовували себе в монументальному мистецтві. І художник тоді визначився в темі й структурі своєї мови. Його модель творчості має глибинний зміст: геометрична оптична абстракція наповнена тонкими енергіями тонкого світу, досвідом, набраним під час медитацій. А порівняння з фігуративними натюрмортами автора дає ґрунт для філософських роздумів про форми всесвіту й людини в ньому.
Василь Химочка шукав свободу від візуальної експансії сучасного йому артпростору: «Мистецтво – не галузь, а якість. Жодних змагань. Кожен – геній і несе, виконує свою місію. Смисл не в тому, хто перший, кращий і сильніший, а втому, щоб реалізувати свою сутність, свій потенціал. Не хто сильніший, а хто досягне більшого екстазу».
Про автора
Василь Химочка (28.12.1950, с. Старокозаче Ізмаїльського р-ну, нині Білгород-Дністровського р-ну Одеської обл. – 14.06.2016, Київ) – художник-монументаліст, живописець і графік. 1970 року закінчив Одеське художнє училище ім. М.Б.Грекова. 1978 року закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (нині ЛНАМ).
Із 1992 – член Національної спілки художників України. 1994-2011 – викладач композиції Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва й дизайну імені Михайла Бойчука (нині КДАДПМД).
Найвідоміші розписи художника: баня дзвіниці Софії Київської «Пророк Мойсей і Аарон», сходи і хори Михайлівського собору, станція метро «Мінська» (Київ).
Учасник понад 50 всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок із 1979 року. Персональні – в Києві (1993, 2017 – посмертна), Одесі (2017 – посмертна), Львові (2018 – посмертна), Тегерані (1993), Празі (1995), Хмельницькому (2008). Роботи знаходяться в колекції Одеського національного художнього музею, приватних колекціях України, Німеччини та Чехії.
Жив і працював у Києві.
Відкриття виставки – 21 січня 2025 о 18 годині.
Наша адреса: м. Київ, вул. Глибочицька, 32-В, 3-й поверх.
Виставка працює 21 січня – 8 лютого 2025 з 12:00 до 18:00 щодня, крім неділі та понеділка.
Вхід вільний.
Контактний телефон: +380 (44) 359 11 33
E-mail: gallery.avsart@gmail.com
Сайт: www.avsart.com.ua
Сторінка у Фейсбуці: @avsart.gallery
|
| | |
«НЕНАЗВАНІ ЕНЕРГІЇ» 21 січня 2025
Виставка живопису Василя Химочки – пам’ятна. Цього року йому мало би виповнитися 75, але від важкої хвороби художник відійшов у Вічність іще 2016-го, лишивши неповторний мистецький доробок, у котрому випереджає свій час. Василь Химочка шукав свободу від візуальної експансії сучасного йому артпростору: «Мистецтво – не галузь, а якість. Жодних змагань. Кожен – геній і несе, виконує свою місію. Смисл не в тому, хто перший, кращий і сильніший, а втому, щоб реалізувати свою сутність, свій потенціал. Не хто сильніший, а хто досягне більшого екстазу». |
Мінько Олег Терентійович
 (Нар. 3.08.1938, м. Макіївка на Донеччині) – український живописець. Навчався (1959-1965) у Львівському державному ін-ті ужиткового та декоративного мистецтва (з 2004 – Львівська національна академія мистецтв) у Р.Сельського, К.Звіринського, Д.Довбошинського;
|
|