Світлана Зелена. "Озеро Живої Води". Малярство, графіка.
01 червня 2010
Пройшовши складний шлях пошуку самої себе в образотворчому мистецтві й долаючи надломи власної занадто складної долі та життя, мисткиня зуміла викристалізувати чисто-прозору уяву про форму та зміст образотворчого мистецтва на рубежі тисячоліть, коли кітчевість композицій і тем олійних та графічних творів деяких побратимів по пензлю в дусі голландців або імпресіоністів із відкритим натяком на псевдоеротику – чоловіче начало обрамлене ампірною клоунадою, а жіноче підробною дівочою цнотливістю – заполонила український виставковий простір.
Світлана Зелена свідомими, несвідомими і надсвідомими колірними цятинами домагається суті високої естетики українського абстрактного графічного і малярського мистецтва. У її творах – дух афоризму, чутливість, надчуття її природного таланту, що, безперечно, увесь час індикує реакцію мисткині на суспільну суперечність українського урбанізованого довкілля.
У творах Світлани Зеленої, як графіка-абстракціоніста, віддзеркалюється туга за шляхетною злагодою та зрівноваженістю у замісиві серпанкового співжиття компліментарних тонів і напівтонів, що утримують логіку колориту.
Працюючи над олійними творами Світлана Зелена заглиблюється у власні абстрактні експерименти мовою графіки та в інтерпретацію складних тем або сюжетів, долаючи лабіринт болючих протилежностей новочасного поспішного і занадто складного життя.
Про автора
Світлана Зелена закінчила Луганське художнє училище (1972-1976), монументальний живопис у Харківському художньо-промисловому інституті (1976-1981). Викладала живопис у Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва (1981-1983). Зрештою творить у художніх майстернях Житомирської організації Національної Спілки художників та у власній робітні.
|
| | |
«СПІЛЬНЕ ПОЛЕ» 22 вересня 2026
Енергія молодих художників, досвід учителів і здобутки попередніх поколінь поєдналися у виставковому проєкті «Спільне поле», що представляє живопис майстерні народних художників України – професора Михайла Гуйди та Олега Ясенєва. Окрім самих маестро, це Віолетта Монсевич, Анатолій Погорілий, Алла Волобуєва, Євген Піскунов, Максим Малильо, Дар’я й Мар’яна Крохмальні, Ярослава Погребняк, Олександр Башинський, Люсі Еванс, Анна-Крістіна Зінченко, Дана Озова, Іван Фролов, Андрій Берекеля, Олександра Мазурок, Зоряна Петрів, Єлизавета й Ярослав Ясенєви, Олена Штепура, Юлія Дідевич, Марина Нестеренко, Назар Бочкор, Олександр Топчій, Ростислав Дудченко, Артем Андрійчук, Діана Гриценко, Тетяна Швець, Іван Волошин, Оксана Титенко, Євген Купрієнко, Станіслава Черкасова, Ярина Саєнко, Дмитро Тарасенко, Марічка Григоріва, Віктор Соловар, Марія Гуйда, Жао Ї, Чжан Чень. |
Бараннік Сергій
Народився 1952 року. Працювати як мистець почав 1975 р. в художньо-виробничому комбінаті. Один із засновників творчої групи альтернативного мистецтва «Маріуполь-87». Член Національної спілки художників України (1992). Голова правління Маріупольської організації НСХУ. Заслужений художник України (2009). Твори знаходяться в музеях України, Росії, Польщі, Палестини, у приватних колекціях Польщі, Італії, Франції, Німеччини, Канади та США.
|
|
