Копайгоренко Василь
Народився 1955 року в Києві. 1980 року закінчив Київський державний художній інститут.
Член Національної спілки художників України. 1984-1990 – заступник голови Правління художнього фонду Київської організації Національної спілки художників України. Один із фундаторів та голова мистецького об’єднання «Світовид». Викладач рисунка і живопису КДІДПМД ім. М.Бойчука. Має наукові й методичні праці.
Твори художника експонувалися на численних всеукраїнських та міжнародних виставках у Чехо-Словаччині, Великобританії (Лондон, аукціон «Крістіс», 1990), Німеччині, США, Греції (Перший міжнародний фестиваль науки і мистецтва (Патра, 2009), Канаді.
Із 1994 по 2010 рр. відбулося 9 персональних виставок художника: Національний музей Тараса Шевченка в Києві, творче об’єднання «Лаврські майстерні, «Роланд Бергер унд партнер» («Дойч Банк») у Києві, резиденція посла Фінляндії в Києві, виставкова зала КОНСХУ, галерея КУМФ (Канада), Український гуманітарний ліцей Київського національного університету ім. Т.Шевченка, НЦНК «Музей Івана Гончара», галерея «Мистецька збірка».
Твори зберігаються у Національному музеї Тараса Шевченка в Києві, фондах Міністерства культури і туризму України, НЦНК «Музей Івана Гончара», приватних колекціях України, Франції, Данії, США, Канади, Німеччини, Великобританії, Румунії, Узбекистану, Росії.
Роботи автора
|
| | |
«АБСТРАГОВАНА РЕАЛЬНІСТЬ» 03 червня 2025
Виставка живопису Михайла Надєждіна (1935-2022) представляє спадщину видатного кіровоградського митця до 90-річчя з дня його народження. Ексклюзивно в київській галереї «АВС-арт» експонуються твори майстра 1950-2010-х років, а це – понад пів століття особистих творчих пошуків, що відображають культурно-історичні зміни в суспільстві й державі, з яких постала Незалежна Україна. |
Мінько Олег Терентійович
(Нар. 3.08.1938, м. Макіївка на Донеччині) – український живописець. Навчався (1959-1965) у Львівському державному ін-ті ужиткового та декоративного мистецтва (з 2004 – Львівська національна академія мистецтв) у Р.Сельського, К.Звіринського, Д.Довбошинського;
|
|
