Фурлет Анатолій
Народився 13 лютого 1958 року в с. Чепоноси на Буковині.
З 1965 по 1975 рік навчався в школі.
1974-1976 рр. - навчання в Хотинській художній школі.
Мої учителі: Кушнірук Віталій Васильович, Кириленко Михайло Григорович - то одне з найбільших див мого життя. Низький уклін їм і шана.
1976-1978 рр. - служба в армії.
1978-1983 рр. - навчання в Одеському педінституті (художньо-графічний факультет). Викладачі: Борисюк Зінаїда Дмитрівна, Гегамян Валерій Арутюнович.
Одеса для мене - дивна і світла казка. Після закінчення інституту - працюю в художнійшколі учителем живопису і композиції (1983-2000 рр.; 1985-2000 рр. - директором школи).
Одночасно з роботою в школі працюю як художник-графік: розробляю графічні композиції, ілюстрації до книг; з 1983 року - живописні композиції.
У 2000 році переїжджаю з родиною під Київ, до Бучі, де і сьогодні працюю, пишу, малюю, навчаю діток…
Ну от і все.
Я - це мої батьки - найкращі в цілому світі, моя сім'я, мої вчителі, друзі, учні. Це люди, яким я зобов'язаний усім, чим володію. Своєю безмежною любов'ю, шаною, увагоювони робили і роблять все, щоб моє життя, творчість були саме такими, якими вони є. Усім - доземний уклін.
Дивне поєднання світла від подиху Сонця і вітру народжувало наспів, нанизуючись росинками-зорями, зависаючи легкою вечірньою прохолодою
...Утворившись, воно пливло поза Простором і Свідомістю. Веретено Часу з шаленою швидкістю ткало Диво з Див на наших очах.
За деякий час вся ця незбагненна містерія злетіла дивовижним Птахом вгору, до Сонця, до світла. Над Світом заторжествували Любов і Благодать, що, ще за мить спалахнувши, посипалися на нас зоряним пилом...
Обриси Великот Атлантиди танулиу зоряному Всесвіті, щоб повернутися через віки великим дивом із див...
Дійство триває...
Анатолій Фурлет
Роботи автора
|
| | |
«ПЕРСОНАЛЬНЕ МІСЦЕ» 23 березня 2021
Виставка Ярослава Ясенєва «Персональне місце» в галереї «АВС-арт» засвідчує, як у часи несподіваних, доволі часто агресивних змін і карантинних обмежень знайти своє персональне місце – не так фізично, в обмеженому просторі свого помешкання чи робітні, як психологічно. Мистцеві вдалося пройти ту точку біфуркації, те своє місце неповернення, аби й далі розширювати власний простір комфорту: творчо працювати і отримувати задоволення від життя. |
Марчук Іван Степанович
Народився 12.05.1936 р. в с. Москалівка Тернопільської обл. Український живописець. Навчався у Львівському училищі ужиткового та декоративного мистецтва (1951-1956); Львівському інституті ужиткового та декоративного мистецтва (1959-1965; у Д.Довбошинського, К.Звіринського, Р.Сельського). Заслужений художник України (1996), лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка (1997), народний художник України (2002).
|
|
