«AquaVedas»
19 листопада 2013
Дмитро Стецько, представник західноукраїнського мистецького андеграунду, донині відомий як живописець та скульптор, однак у його творчому процесі час від часу відбувається «акварельне перезавантаження», що дозволяє поліфункціонально вирішувати нові творчі завдання, дає новий напрямок у художньо-пластичних пошуках сучасних мистецьких формул, можливість вільніше експериментувати в колористиці, яка продиктована внутрішньою потребою поетичного сприйняття на чуттєвому рівні.
У проекті «АquaVedas», що об’єднує серію великоформатних акварельних робіт, Дмитро Стецько втілив концепцію творення формули пам’яті води, що ввібрала найдавніші прикмети першознань, і в плині часу, набирає нових змістових ознак, викристалізовуючи їх у постмодерністичні мистецькі форми, символи, знаки.
Акварелі маестро несуть у собі відображення філософської системи мистецького пантеїзму, дивовижним способом закодовують буття у вічність. Творені образи пов’язані ланцюгом метафоричних значень, що заводять у глибину віків, набираючи сучасних смислів та асоціацій.
Дмитро Стецько залишається вірним фігуративним композиціям, в яких образ жінки чи не найпоширеніший. Фігури майже з метафізичною нерухомістю автор занурює в динамічне живописне середовище; там з ними відбуваються складні ситуативні дії, що балансують між гармонією та гротеском. Художник не уникає деформацій. Прагне об’єднати візуальне сприйняття з інтелектуальним розумінням суті природи та її форми. У багатьох композиціях домінує ускладнена стилістика малюнка.
У постмодерністичний простір, заповнений новітніми мистецькими явищами, Стецько-індивідуаліст входить без будь-яких упереджень, тому що за плечима фаховість, величезний творчий досвід, своя ніша. Він дозволяє собі утверджувати власну позицію і власне розуміння творчості, працюючи чи то в живописі, чи в скульптурі, а чи в акварелі.
…Коли на початку незалежності Дмитра Стецька прийняли в Спілку художників України, то на одному з пленарних засідань він запропонував перереєструвати всіх членів організації, вилучивши з неї тих, хто співпрацював із тоталітарним режимом. Коли ж цю пропозицію ніхто не прийняв, Дмитро Стецько покинув лави Спілки художників і знову залишився самим собою. «Люстрація» від Стецька не пройшла.
Звісно ж, всі ці факти зовнішньої біографії не можуть заступити його біографію внутрішню – інтелектуальну, сповнену цікавих пошуків і нових тем, культурологічних синтезів і неочікуваних можливостей фактури.
Про автора
Народився в листопаді 1943 року в селі Полонна (нині Польща). Закінчив Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша.
Живе і працює у Тернополі з 1973 року.
Відкриття виставки – 19 листопада о 18 годині.
Виставка працює 19 листопада – 7 грудня 2013 з 11:00 до 19:00, окрім неділі та понеділка. Вхід – вільний.
Наша адреса: м. Київ, вул. Воздвиженська, 10-Б. Контактний телефон: (044) 425-90-90.
E-mail: avs_art@i.ua. Наш сайт: www.avsart.com.ua.
|
| | |
«СПІЛЬНЕ ПОЛЕ» 22 вересня 2026
Енергія молодих художників, досвід учителів і здобутки попередніх поколінь поєдналися у виставковому проєкті «Спільне поле», що представляє живопис майстерні народних художників України – професора Михайла Гуйди та Олега Ясенєва. Окрім самих маестро, це Віолетта Монсевич, Анатолій Погорілий, Алла Волобуєва, Євген Піскунов, Максим Малильо, Дар’я й Мар’яна Крохмальні, Ярослава Погребняк, Олександр Башинський, Люсі Еванс, Анна-Крістіна Зінченко, Дана Озова, Іван Фролов, Андрій Берекеля, Олександра Мазурок, Зоряна Петрів, Єлизавета й Ярослав Ясенєви, Олена Штепура, Юлія Дідевич, Марина Нестеренко, Назар Бочкор, Олександр Топчій, Ростислав Дудченко, Артем Андрійчук, Діана Гриценко, Тетяна Швець, Іван Волошин, Оксана Титенко, Євген Купрієнко, Станіслава Черкасова, Ярина Саєнко, Дмитро Тарасенко, Марічка Григоріва, Віктор Соловар, Марія Гуйда, Жао Ї, Чжан Чень. |
Яців Роман
Народився 26 серпня 1956 р. у м. Ходорів на Львівщині. Художник, історик і теоретик мистецтва, організатор науково-творчих проектів, педагог. Закінчив відділ проектування інтер’єру і меблів Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (тепер – ЛНАМ; 1978).
|
|
