Василь Бик, Кость Борисюк. Скульптура, живопис
29 жовтня - 16 листопада 2013
Скульптури Василя Бика створені для того, щоб їх можна було не тільки обійти з усіх боків і подивитися, але й торкнутися до них, відчути, які вони на дотик. Торкаєшся поглядом – а хочеться торкнутися рукою. Гладиш скульптуру – і відчуваєш долонею, як по-різному відповідає тобі кожен образ.
Василь Бик намагається перемогти безлике і банальне, розмиваючи кордони чуттєвого й візуального, фантастичного й реалістичного світу природи і душі людини. Це переплетіння створює текучі образи, які ніби уникають тривіального пояснення. Нестримне бажання художника «обійняти форму якомога сильніше», помножене на стриману виразність засобів, дає глядачам можливість іншого прочитання звичних знаків та символів і, в результаті, іншого «відчування».
Петро Бевза, мистець
Полотна Костя Борисюка – це невтомний, загострено-емоційний, вишукано-вибагливий монолог про суть колористичної стихії. Це переконливий дискурс про саму душу кольору, загадкові метаморфози відтінків, коли холодна фарба, вичавлена з тюбика, раптом оживає, набуваючи безліч емоційних варіацій.
Кость Борисюк, невтомний трудівник і фантазер, працюючи глибоко та зосереджено в нашій незатишній реальності, неначе спонукає відчути якийсь незбагненно-інтимний, ліричний відгомін проминальної доби. Його мистецтво наскрізь позбавлене спекулятивності. Послідовність, осмислення пошуків, риси високої культури виконання, вміння йти в ногу зі своєю добою ставлять його творчість в один ряд із актуальними явищами сучасної української культури.
Добірна вишуканість тональностей, естетське смакування самою органікою мазків і – як вислід – справжній транс певної недоторканної достовірності, видовище виразне й елегантне. Оголені жіночі тіла позбавлені навіть натяку на плотські принади-спокуси, зображені наче в ритмі ритуального танцю, відвертого, цнотливого і прекрасного водночас.
Зоя Навроцька, мистецтвознавець
|
| | |
«ХРОНІКА ТРАНСФОРМАЦІЇ: ретроспектива» 28 квітня 2026
Виставка «Хроніка трансформації: ретроспектива» представляє творчий діалог двох українських митців – Євгена Бобрика та Володимира Вакуленка, охоплюючи їхній творчий шлях від періоду навчання в Українській академії мистецтва до сьогодення. Об’єднані багаторічною дружбою, що бере початок ще зі студентських років, художники демонструють власні підходи до осмислення та трансформації реальності, спираючись на глибоко особистий досвід і пережиті події. |
Григор’єв Сергій Олексійович
(22.06 (05.07).1910, м. Луганськ – 09.04.1988, м. Київ) – український живописець. Народний художник СРСР (1974), дійсний член Академії мистецтв СРСР (1958).
|
|
