«Темна зима» 2022-2023 років перетворилася в цунамі живописної терапії, якій вечорами без електрики я віддавався, прийшовши додому після щоденної служби в гарнізоні.

У своїй книзі «Битва за життя: щоденник 2022 року» я кілька разів із сумом зізнавався, що, напевно, з живописом попрощався – невідомо, де в недалекому майбутньому доведеться всім нам бути через цю війну. 

Але живопис, як з’ясувалося, нікуди не дівся і повернувся до мене неочікувано та стихійно. Цьому «допомогла» темрява, що прийшла з інтенсивними ракетними обстрілами. Щоб не сидіти без діла у темряві (писати й читати при поганому освітленні – не для моїх очей), я згадав про фарби. Виявилося – в темряві при свічках і з рибальським ліхтариком на лобі можна достойно писати картини.

Оскільки на великі формати й полотна катастрофічно нема часу, закономірно, що я прийшов до паперу. Це було неймовірне відкриття. Папір як медіа виявився цілковитою несподіванкою: я ніби по-новому вчився писати й підкорювати форму. Обраний формат А4 дуже практичний та оперативний, бо дає можливість виконати картину на одному подиху, на одній енергетичній хвилі – від 20 хвилин до однієї години. Такий «короткий» творчий імпульс, визначений малим форматом, органічно відповідає відчуттю й переживанню нашого насиченого й динамічного теперішнього часу, в якому нема планів на майбутнє, нема розрахунків на подальше життя. Наша емоція напружена й сконденсована на переживанні теперішнього.

Тільки переживання тут-і-тепер, відчуття кожної миті, що триває й колише наші тривоги й помисли, – усе це й стало кровоносними судинами мого живопису й графіки, створених у темряві при свічках із початку листопада 2022-го до лютого 2023-го року.