Мисткиня працює в царині живопису та монументально-декоративного мистецтва. Для її індивідуальної манери характерне поєднання неореалістичного стилю з рисами символізму, імпресіонізму та сюрреалізму. Полотна авторки – віртуозні фантазії чи/й ідеальні світи, що мають енергетичну наповненість і радісне сприйняття світу.

Якщо в попередньому, довоєнному, періоді творчости основу композиційного рішення становили конфлікти, зіткнення двох полярних засад, то сьогодні, коли чорна проклята навала посунула на нашу землю, як зізнається сама художниця, в ній нуртує такий внутрішній протест, що чорноти в колірній гамі в її творчості не повинно бути. 

В образній системі не відчувається конфлікту, ба більше – трагедійности в його розв’язанні, позаяк немає антипода. Не вводить авторка його у твір свідомо. Головні персонажі – це світлі, осяяні сонцем люди, святі й ангели, котрі виображують простір гармонії, внутрішньої свободи. Вони разом творять метафору надії, щастя. Надія вкриває жовтою цятою вершину «Місячної гори»; чистою білою лінією значить абриси світлих людей у картині «Воїни»; сакральною блакиттю ширяє «Містом світлих відображень», оповиваючи шпиль архітектурної споруди. «Гарячим вітром» переводить нас «Мостами» в інший світ – світ переможного добра, людяности й милосердя.