Петро Гончар. Малярство
18 березня - 12 квітня 2014
Коли я бачу твори Петра Гончара, у мене аж у голові паморочиться. Це як у спеку – до джерела. Де п’єш просто воду, а в ній – чистота, свіжість, нескаламученість. «Вміння малювати», самозакоханим его, кон’юнктурою «державного мистецтва». А йому це було би так легко. «Все життя бігав від цього вміння», – і добіг до граничного мінімалізму. Майже дитяча лінія, визивна аскеза фрагментарної композиції, текст. Те, що з’являється саме по собі, без твого корпіння. З’являється і зникає. Залишається хіба тільки текст – він, як каже Гончар, «створює вібрацію».
Олексій Титаренко, мистецтвознавець
Синій, вірніше дуже ніжно-голубий, радше сірий з ультрамариновою голубизною, і з ним – легенький зелений, наче і дзвінкий, скорше чистий, свіжий. І ці два кольори в єднанні – чар на диво, а в автора це ціла епоха…
Якось, ідучи, він показав на небо та на ранню весняну зелень дерев і сказав: «Оці кольори я до безтями люблю!» А небо було дійсно таке геть точно, як на його крайобразах, і листячко дерев, що тільки-но розкрилося, таке, як із його картин. Неначе якась мить була, художник помалював небо й листя дерев – і сполука цих кольорів фізично існувала і вражала мої почуття. Певний час це поєднання барв, у принципі, обох холодних і таких прекрасних, мною розглядалося як його блискуча ідея, його, йому належна і з ним ідентифікована, йому притаманна. Та потім вона мене захопила і глибоко засіла в моїй душі, а згодом, видозмінившись, стала частиною моєї суті, незважаючи на те, що на рівні свідомості відторгнення досягнень інших – звична для мене річ.
Микола Малишко, мистець
|
| | |
«ХРОНІКА ТРАНСФОРМАЦІЇ: ретроспектива» 28 квітня 2026
Виставка «Хроніка трансформації: ретроспектива» представляє творчий діалог двох українських митців – Євгена Бобрика та Володимира Вакуленка, охоплюючи їхній творчий шлях від періоду навчання в Українській академії мистецтва до сьогодення. Об’єднані багаторічною дружбою, що бере початок ще зі студентських років, художники демонструють власні підходи до осмислення та трансформації реальності, спираючись на глибоко особистий досвід і пережиті події. |
Медвідь Любомир Мирославович
Народився 10 липня 1941 р. с.Варяж Сокальського району на Львівщині. 1965 р. закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва за спеціальністю «художня кераміка» (педагоги: Р.Сельський, К.Звіринський, В.Манастирський, Д.Довбошинський).
|
|
