Юрко Кох. Малярство
8 - 26 жовтня 2013
Місто формує свідомість кожного, хто потрапляє до нього, живе в ньому. Місто неможливо створити, воно – витвір інтуїції нашого духа, що поєднує в собі унікальність сучасної свідомості з вічними істинами. Юрко Кох – органічне, виплекане в любові, дитя Міста. Мистець знайомий з усіма його проявами: станами-настроями, хворобами, вадами й принадами.
Місто неймовірно фотогенічне. З сітківки ока художника воно перетікає на полотно, в царину чистої уяви, і стає Образом, Ідеєю. Саме тієї миті проявляється вібрація двох
середовищ міста – внутрішнього й зовнішнього, що увесь час змінюють лінію напруги в пошуках душі й спробах віднайти гармонію між минулим і сучасним.
Титанічна праця мистця – осмислити цілісність явища, виобразити його сутність. Тоді нейтральне зеро-тепер насичується історією, проявляючи прийдешнє... Теперішнє володіє буттям лише в тій мірі, в якій воно просякнуте минулим і майбутнім.
Місто Коха з’являється «із середини душі», воно гранично просочене естетикою рустикальних мурів, різноликих графіті, візерунків кутих брам та балконів, ренесансно-барокових завиванців, магією їх вагомої, матеріальної присутності у світі. Предмети видимого світу художник передає так скрупульозно, що раптом виникає відчуття повної
нереальності баченого, й тоді на вулиці виходять страуси, лемури, носороги (о славетний Ежен Іонеско, чиї абсурди тамували наш спраглий інтелект!), бо навіть діти знають:
реалізм лишився поза реальністю – справжню істину можна віднайти лише у мріях, казках, міфах, фантасмагоріях. У вагомий і яскравий космос Міста, в константу його тіла, свою крихту хаосу намагаються внести люди: Бурлеск, Балаган, Буфонада (Юрко мав прямий і опосередкований стосунок до однойменного явища в сучасній українській літературі, до «Вивиха» в буремних 90-х він також причетний). Театр, костюмоване дійство – стихія Коха. На вулиці його Міста виходять лицедії, будинки втрачають свій об’єм, стають «лещадками», фігуративною абстракцією, горизонталь людської нарації перетинається з вертикаллю вічного буття, поцейбічне з потойбічним. Коло легко вписується у квадрат. У тілі міста просвічує душа.
Оксана Ременяка,
куратор виставки,
кандидат мистецтвознавства,
|
| | |
«ХРОНІКА ТРАНСФОРМАЦІЇ: ретроспектива» 28 квітня 2026
Виставка «Хроніка трансформації: ретроспектива» представляє творчий діалог двох українських митців – Євгена Бобрика та Володимира Вакуленка, охоплюючи їхній творчий шлях від періоду навчання в Українській академії мистецтва до сьогодення. Об’єднані багаторічною дружбою, що бере початок ще зі студентських років, художники демонструють власні підходи до осмислення та трансформації реальності, спираючись на глибоко особистий досвід і пережиті події. |
Опалинський Роман Станіславович
Живописець, працює також у галузях графіки, художнього металу. Народився 1962 р. в м. Городок Львівської обл. Закінчив Львівський будівельний технікум (Львівський коледж будівництва, архітектури та дизайну) – архітектура (1985), Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (Львівська національна академія мистецтв) – кафедра художнього скла (1992). Член НСХУ (1995). Заслужений художник України (2009).
|
|
