Оксана Ядчук-Мачинська. Малярство
14 травня - 1 червня 2013
…Ця вишукана жінка з великими мрійливими очима казкової царівни свою життєву філософію виплекала так, що ні в кого ні на хвилину не виникає жодного сумніву: її шлях – це шлях справжнього мистця з тонкою душевною організацією, пошуками та знахідками, злетами, ваганнями та творчими радощами. Й – улюбленою працею. Щоденною працею в майстерні неподалік старовинного замку Любарта, будиночка Лесі Українки та древніх вуличок Луцька.
Оксана Ядчук-Мачинська чимало подорожувала країнами Європи, залишаючи на полотнах спомини про побачені місця («Чорногорські мотиви», «Спогад про Херсонес», «Карадаг»). Та найнезабутніше враження справила на мисткиню Фінляндія з її неймовірною незайманою чистотою довкілля. Так з'явилися серії робіт «Життя дерев» та «Люди і Птахи», проспівані осанною природі й людям цього північного краю.
Доробок мисткині – це вільне творення у традиційних живописних техніках, а також експериментування з різними матеріалами. Її роботи завжди можна вирізнити за яскравою образно-композиційною побудовою картини, використанням декоративних елементів, що надають сучасності в трактуванні сюжетів, та своєрідною стилізацією людських постатей із витонченими пропорціями.
На картинах розгортаються світи Оксани – філософсько-асоціативні, романтичні, із замилуванням світом людей, природи, речей. Портрети, фантасмагоричні пейзажі, натюрморти з улюблених волинських предметів побуту та безліч разів мальованого вересу. «Обожнюю верес, – зізнається мисткиня. – У пору його цвітіння частенько блукаю по лісу, вбираючи в себе дух і колорит Волині – пісок, мохи й ніжно-ліловий цвіт». Як сублімація таких відчуттів народжуються натюрморти та композиції з образом цієї прегарної поліської рослини.
А ще в її полотнах живе білий вітер, що мандрує поміж квітами, деревами, птахами, збурює водограї, ширяє поміж землею й небом, мрійливо-романтично милується закоханими людьми, витонченими жінками. Він – уособлення душі мисткині. Ніжної та вразливої й водночас міцної, як криця, з відчуттями потаємного невидимого світу, тугою за нездійсненним та радістю від Буття, духовного сходження.
Тетяна Мисковець,
мисткиня
|
| | |
«ХРОНІКА ТРАНСФОРМАЦІЇ: ретроспектива» 28 квітня 2026
Виставка «Хроніка трансформації: ретроспектива» представляє творчий діалог двох українських митців – Євгена Бобрика та Володимира Вакуленка, охоплюючи їхній творчий шлях від періоду навчання в Українській академії мистецтва до сьогодення. Об’єднані багаторічною дружбою, що бере початок ще зі студентських років, художники демонструють власні підходи до осмислення та трансформації реальності, спираючись на глибоко особистий досвід і пережиті події. |
Харакоз Володимир Вікторович
Володимир Харакоз народився 1949 року. Закінчив Естонський державний художній інститут. Член Національної спілки художників України (1992). Працює як живописець і графік.
|
|
