Роман Опалинський. Малярство
10 - 28 грудня 2013
…Роман Опалинський може творити сміливо, не заангажовано, без вагань звертатися до будь-якої теми, до історичної правди, до особистостей у створеній власне ним манері інтерпретації сюжету, форми й образу.
Його рідне довкілля, привабливе пластичністю ландшафту й пастельністю кольорів, відчутно вплинуло на формування світогляду мистця. Згодом до впливових джерел долучилися давньоруська ікона, український живописний наїв, Пікассо, Малевич… Символ і алегорія, витончена лінія, сусальне золото або поталь, олія, акрил або вохра – це лише засоби виразу творчих ідей і задумів. Роман Опалинський – художник, якого захоплює справжнє розмаїття (малярство, графіка, ікона, метал, скульптура, інсталяція, крижана пластика, перформанс) світоглядів, технік, засобів творення.
Ігор Голод,
доктор мистецтвознавства
У давнину люди вірили, що дерева наділені великою мудрістю, й той, хто тонко відчуває душу дерева, може багато чого в нього навчитися. Роман Опалинський – саме з таких людей. Його вишукані олійні композиції, котрі наче проростають із дерев’яної дошки, розпросторюються у світ-сад, де все – в гармонійному співбутті: і дім, і шлях до виднокола, дозрілі яблука та перші зелені паростки, птахи, янголи й люди, церквиці й благодатне небо, тонкі вібрації простору й мажорний лад музичної симфонії.
Багаторівневі поліфонічні роботи мистця неначе створені для того, щоб їх подовгу розглядати, – тут кожна деталь має значення, як і колір, тактильність фактури чи декоративні ремарки. Його сюжети – не однолінійні, адже художник намагається працювати так, аби кожен глядач прочитував історію, закодовану в роботі, по-своєму. І навіть кожного дня складав свою власну історію.
«Якось забаганкою випадку дерево виросло у злиденній хаті без вікон і вирушило на пошуки світла. Людині потрібне повітря, рибі – вода, а дереву – світло. Корінням воно входить в землю, гіллям – до зірок, воно – шлях, що єднає нас із небом», – писав Антуан де Сент-Екзюпері. Розлоге малярське древо Романа Опалинського єднає нас зі світом, і мистцеве бачення й чуття цієї гармонії веде в простір, сповнений живодайними барвами і звуками.
Галерея «АВС-арт»
|
| | |
«ХРОНІКА ТРАНСФОРМАЦІЇ: ретроспектива» 28 квітня 2026
Виставка «Хроніка трансформації: ретроспектива» представляє творчий діалог двох українських митців – Євгена Бобрика та Володимира Вакуленка, охоплюючи їхній творчий шлях від періоду навчання в Українській академії мистецтва до сьогодення. Об’єднані багаторічною дружбою, що бере початок ще зі студентських років, художники демонструють власні підходи до осмислення та трансформації реальності, спираючись на глибоко особистий досвід і пережиті події. |
Григор’єв Сергій Олексійович
(22.06 (05.07).1910, м. Луганськ – 09.04.1988, м. Київ) – український живописець. Народний художник СРСР (1974), дійсний член Академії мистецтв СРСР (1958).
|
|
