Доктор філології Юрій Івакін, відомий український колекціонер, визначив стиль художника як шалений «романтичний експресіонізм». Непересічним було ставлення до творчості Павлова Сергія Параджанова, який організував його тріумфальну виставку в Тбілісі. Також захоплена реакція французького мистця Серревіля, рецензії фінської, шведської й німецької преси. 

Ніна Дмитрієва, доктор мистецтвознавства, завважувала, що в сучасному авангарді, дуже різнорідному й різнохарактерному, нерідко стирається різниця між мистецтвом як таким і цариною психологічного експериментування. Олександр Павлов у своїх бурхливо-колористичних полотнах віддає перевагу власне живописним методам та засобам вираження – експресії кольору, романтиці колориту. За освітою він архітектор, але його живопис не раціоналістичний, скоріше це – протестна реакція на позаемоційність і стандартність нашого архітектурного середовища. Особливо вирізняються його портрети, де відчувається увага до особистості й здатність дати лаконічну експресивну характеристику.

Свого часу мистецтвознавець Ігор Диченко наголошував: «Олександр Павлов привносить риси київського бароко та футуризму, ясність прочитання «ландшафтної ситуації», що йде, можливо, від нашої давньої гравюри, й буйне тріумфування кольору, таке характерне для філософії живописного діапазону народної творчості. Він любить божевілля хмар, міць морської хвилі, крикливу ошатність літнього курортного містечка. У «кольорописанні» Олександра Павлова панує якась танцювальна містеріальна стихія. Клаптиковий світ чіпко спаяний у його живописі. Немов мистець пройнявся законами екологічної єдності, жагою до виживання, триєдністю Землі, Неба й Моря, їхньою горішньою красою, що ведуть до неілюзорних таємниць Природи».