Нам так імпонують натюрморти й пейзажі мисткині, особливо з неповторними жовтими, фіолетовими й зеленими тонами. Завдяки авторському відчуттю кольору й світлоповітряного середовища Марині Рибачук майстерно вдається передати як настроєвість звичного, ніби знайомого, давно баченого краєвиду, так і «екзотичність» місць, де вона побувала на пленерах за кордоном, – будь то рідні Чернівці чи Франція з Чорногорією.

Не можна не замилуватися її букетами: пишнотні півонії, стрункий дельфіній, гладіолуси й навіть фізаліс розкішно закомпоновані на полотнах. А помаранчевий вибух дині, врівноважений сливовим акцентом, – не кожен справиться з такою смаковитою парою!

Споглядаючи композиції з квітів і плодів, мальовничі вулички міст і замістя, ми наче відчуваємо тут присутність самої художниці, котра щиро прагне поділитися мистецьким враженням. І, захоплені її пленерним живописом, насолоджуємося красою – ліричною й вишуканою, як квітучі весняні дерева, як сонячні промені на старовинній архітектурі, як стиглі гранатові зернята, що намистинами котяться до рук.