Валерій Шкарупа. Малярство
10 вересня - 5 жовтня 2013
Мистець Валерій Шкарупа ніколи не був самітником. Він активно співпрацює з колегами – автор ідеї й куратор міжнародних проектів «Раку-кераміка» (з 1993-го) та міжнародних симпозіумів ленд-арту (2000-2002). Водночас художникові вдається окреслити приватну територію своєї душі, зберегти унікальність внутрішнього світу, не дозволяючи соціуму розмити кордони його «Внутрішньої Монголії».
Географічно Внутрішня Монголія – це величезна територія, що охоплює частину Китаю і Монголії (з 1947 р. – автономний регіон на півночі Китаю), від Алтаю до Гобі, й перевищує за площею Францію й Німеччину разом узяті. У цьому просторі виникла культура всередині культури, що значно вплинула на розвиток цивілізації, яку на початку ХХ ст. досліджував видатний палеонтолог і письменник Іван Єфремов.
Пронісши через роки дивовижні враження від дружніх бесід із дружиною Івана Єфремова Таїсією Йосипівною, Валерій Шкарупа втілює свої внутрішні десятиліттями кристалізовані відчуття в серіях левкасів на полотні: «Орієнтальне» (2003), «Палімпсест» (2007), «Іхтіс» (2011), «Саргаси» (2013), «Внутрішня Монголія» (2013).
«Кожен із нас, – вважає художник, – визначає для себе свою особисту «Внутрішню Монголію» – територію душі».
Такий погляд простежується в українській філософській думці ще з XV ст. Юрій Дрогобич, Павло Русин зосереджували увагу на проблемі внутрішнього світу людини, завдяки чому посіли своє місце в гуманістичній філософії Відродження, що стверджувала самодостатню цінність кожної людини. Якщо мислителі намагаються передати світу результати самопізнання словом, то художники до певної міри точніше відтворюють бачення свого мікрокосму завдяки таланту вловити візуальний образ.
Гармонія між окремим світом людини й макрокосмом не виникає з нічого, це велика праця й пошук. Валерій Шкарупа в нелегкому творчому процесі знаходить свій унікальний спосіб утримати рівновагу цих світів.
Художник тонко відчуває взаємодію різних культур із нашою традицією. «...У моїх краях із річок та озер зник аїр, – каже художник, – найдавніша рослина, принесена з Азії монголами. У культурі азіатських народів аїр – мовчазний хранитель таємниць і стародавньої мудрості, а на моїй землі – це рослина містичних прадавніх обрядів. Але це вже інша історія...»
Галерея «АВС-арт»
|
| | |
«ТРАНСФОРМАЦІЇ»14 листопада 2024
У галереї «АВС-арт» творчість Андрія Гуренка трансформувалася, починаючи з персональної виставки «Морфологія сутінків» (2012), через «Сновидіння. Вибране» (2014) й «Геометрію романтики» (2016), продовжуючись у «Camera Lucida» (2019). Й саме на виставці 2019-го вперше експонувалося полотно «Трансформація І». Минуло п’ять років, і вже «Трансформація ІІ» продовжує діалог змін і перетворень.
|
Мінько Олег Терентійович
(Нар. 3.08.1938, м. Макіївка на Донеччині) – український живописець. Навчався (1959-1965) у Львівському державному ін-ті ужиткового та декоративного мистецтва (з 2004 – Львівська національна академія мистецтв) у Р.Сельського, К.Звіринського, Д.Довбошинського;
|
|