Петро Сипняк. Живопис
12 грудня 2024 - 11 січня 2025
Творчість відомого львівського мистця Петра Сипняка жанрово багатогранна. Значну частину становить пейзаж: «чистий», сільський, урбаністичний; меланхолійні по своїй суті натюрморти; символіко-алегоричні композиції на біблійну й актуальні теми; а ще – поетичні жіночі портрети та чумацькі романтичні сюжети. Стилістично Сипняк тяжіє до декоративності, народності. Активний чинник у створенні художнього образу – колір, фактура й накладання мазка.
Виставка «Коло Раю» представляє живопис майстра 2009-2024 років. Значною мірою експозиція сформована з типово сипняківських тематичних циклів та серій, зокрема «Різдво. Вертеп», «Чумаки», «Земля Свята».
Одна з картин серії «Різдво. Вертеп» датована 2009 роком. Своєрідний 15-річний ювілей твору. І протягом 15 років мистець щорічно пише Різдво, прагнучи розкрити його таємницю. Іноді створює не одну роботу в час очікування Різдва, про що свідчать рік 2017 і назва «Вертеп» на двох творах. Це не варіанти й не подібні твори. Щоразу в кожній наступній картині Сипняк прагне оновлення. Він відходить від себе вже вичерпаного й завжди знаходить нові засоби – «нові очі», «нову руку», – аби сказати ще не сказане.
Сюжет творів серії «Різдво. Вертеп» майже незмінний – ряджені колядники із зіркою. Але кожна картина має свій мотив. Щільний гурт колядників на тлі храму за пеленою лапатого снігу асоціюється з теплим спогадом дитячого різдвяного настрою: веселощі, солодощі, багато гостинців і нетерпеливе щемливе очікування колядників, щоб і їх обдарувати за Нову радість. Дитячу безпосередність у сприйнятті Різдва дорослому ніколи не наздогнати…
Вагома частина робіт розкриває доросле розуміння таємниці Різдва.
На кожній картині композицію тримає багатопроменева зірка – як знак Божественної сили, знак нового життя, як початок світової історії. А довкола неї будується композиція з різного люду, і в кожного свій шлях до Різдва. На одній із композицій є й той (блазень), котрий живе без очікування або вдає, що може прожити без нього.
В екзистенційному очікуванні дива Богоявлення в закляклих і задивлених у здивуванні в небо ряджених упізнаємо волхвів. Вони чомусь знають (бо мудрі та вчені), що треба дивитися в небо, на зорі, аби помітити прихід Різдва. А далі йти за Зорею. Йти з Богом у світ. Пізнавати цей світ та перетворювати його. Відтак і служити Тому, хто цей світ створив.
Такий інтелектуальний і складний у своїй малярській манері й цикл «Чумаки». Назагал витворюється образ повноти нашого буття: добробутнього, світлого, з вітряками часу та безмежними просторами – Людиною доглянутого Богом даного світу.
У циклі «Земля свята» постає образ обітованої землі радості, щастя, любові, а не обітованої землі сліз, горя й проклять.
Усе це – як єдине мозаїчне коло, що нерозривно й неспинно обертається довкруж свого райського осердя, духовної серцевини, даруючи глядачеві можливість і відчути себе учасником вертепу, і засіяти добрим зерном ниву, і поринути в безмежні небесні глибини, з яких Зоря насвічує нам шлях у новий мистецький рік.
Алла Маричевська,
артдиректорка галереї «АВС-арт»
|
| | |
«НЕНАЗВАНІ ЕНЕРГІЇ» 21 січня 2025
Виставка живопису Василя Химочки – пам’ятна. Цього року йому мало би виповнитися 75, але від важкої хвороби художник відійшов у Вічність іще 2016-го, лишивши неповторний мистецький доробок, у котрому випереджає свій час. Василь Химочка шукав свободу від візуальної експансії сучасного йому артпростору: «Мистецтво – не галузь, а якість. Жодних змагань. Кожен – геній і несе, виконує свою місію. Смисл не в тому, хто перший, кращий і сильніший, а втому, щоб реалізувати свою сутність, свій потенціал. Не хто сильніший, а хто досягне більшого екстазу». |
Буряк Борис Іванович
(Нар. 25.10.1953, с. Подвірне Чернівецької обл.) – український живописець. Народний художник України (2016).Закінчив (1974) Коледж мистецтв ім. І.Труша; Львівську академію мистецтв (1979). Член СХУ (1987, Львівська організація).
|
|
