Катерина Ткаченко. Малярство
23 жовтня - 17 листопада 2012
Визначальним для мисткині стало навчання у відомого харківського майстра монументального живопису В.Гонтаріва, котрий за основу своєї системи викладання обрав свідоме осмислення та звернення до історичних коренів, художніх традицій, орієнтацію на посилення ролі живопису, декору через їх інтеграцію в мистецтво.
Для Катерини Ткаченко сучасне мистецтво ґрунтується саме на національних традиціях. Вона робить акцент на духовності, на філософських роздумах про людину та її внутрішній світ, і саме нематеріальне домінує у творчості майстрині. Працювати в мистецтві, залишаючись собою; відкинувши штучне, руйнівне, прийти до гуманістичних цінностей живопису. На цих засадах базується доробок художниці, серед якого – твори, присвячені Григорію Сковороді, цикли «Сни квітневого лісу» й «Живопис. Жінка».
Характерні у творчості Катерини Ткаченко автопортрети. Художниця свідомо обрала цю образотворчу тематику, розмірковуючи над тим, чи має право зображати себе. Але все ж прийшла до розуміння актуальності автопортрета у своєму доробку – це дозволяє розкрити, донести до глядача власний внутрішній світ. Серед сюжетів творів мисткині виокремлюється й тематика родовідного дерева. Символами постають дерево – життя, квіти – творчість, мистецтво – квіти серця.
«Квіти серця» – ще один неповторний цикл живописних робіт мисткині. К.Ткаченко ділиться своїм відчуттям від роботи з сюжетною лінією творів: «Коли я почала живопис квітів, то відчула, що ніби потрапила до інформаційного шару, котрий може розповісти, як малювали народні майстри, як творили маляри періоду бароко. Я відчула, що це – живе, це те, що я маю говорити сьогодні». Художниця прагне знайти шлях до себе, до духовності, до миру й любові, що, на її думку, зараз необхідні людям, втомленим шаленим життям. Вона прагне говорити в мистецтві мовою тієї землі, яка її зростила.
Аліна Вітохіна,
мистецтвознавець
|
| | |
«ХРОНІКА ТРАНСФОРМАЦІЇ: ретроспектива» 28 квітня 2026
Виставка «Хроніка трансформації: ретроспектива» представляє творчий діалог двох українських митців – Євгена Бобрика та Володимира Вакуленка, охоплюючи їхній творчий шлях від періоду навчання в Українській академії мистецтва до сьогодення. Об’єднані багаторічною дружбою, що бере початок ще зі студентських років, художники демонструють власні підходи до осмислення та трансформації реальності, спираючись на глибоко особистий досвід і пережиті події. |
Шимчук Микола
Народився 1949 року в Копиткові біля Рівного. Навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1968-1973). Вчитель за фахом – Р.Сельський.
Заслужений художник України. Професор кафедри монументального живопису ЛНАМ. Народний художник України.
|
|
