Дмитро Величко. Живопис
22 квітня - 15 травня 2024
Лінія, смуга і геометризована крапка стали основними дійовими особами у зображальному просторі серії абстрактних живописних композицій одеського художника Дмитра Величка. Мистцеві притаманне романтичне світосприйняття, яке проявляється через ірраціональний архетип художнього мислення. Романтичність далека від прагматики, буденності та конформізму. Недарма синонімами цього слова є такі ємні поняття, як височина, мрійливість, споглядальність і чистота. Завдяки цій якості мислення відбувається своєрідне сердечне «вчування» в усе розмаїття граней життя. Воно спрямоване не на відбір сюжетів, запозичених «іззовні», а на пошук у власному внутрішньому світі відчуття Абсолютної краси, недосяжної раціональному мисленню.
Дмитра Величка вабить царина абстрактного експресіонізму. Умовна геометрія сповнюється підвищеною виразністю почуттів художника. Смуга, лінія та крапка в живописі одеського мистця виступають живою енергетичною одиницею – активним дійовим персонажем, який отримує різні ролі, що їх визначає автор-режисер у постановці. Вони можуть «мовчати», «шепотіти» чи «кричати» залежно від того спрямування і насичення кольором, яке надає їм автор.
Дмитро Величко у творчих пошуках має різний змістовий та формальний підхід до використання смуг і ліній. У першому варіанті вони стають первинними елементами – головними «дійовими особами» композиції. В іншому «амплуа» – виступають у якості допоміжних елементів, що утворюють певний шар, який стає кулісою у просторі, перетворюючи його з декоративної площини у багатовимірність. На полотні автор відбудовує симультанний простір – простір «перебування».
Крапка, лінія, пляма здатні матеріалізувати непроявлену мірність. У формальному рішенні мистець може відтворити двовимірні чи тривимірні образи, і лише співучасть і співпереживання небайдужого глядача додасть творчий акт сприйняття, асоціативної інтерпретації, емоційного вживання у часі. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до простору співтворчості. Художній простір перейде у багатовимірність внутрішнього життя простору абстрактного твору. У кожній нефігуративній композиції Дмитра Величка є смуга, котра виходить назовні – як втілення в обмеженому зображальному просторі полотна ідеї «неосяжності». Над цією концепцією свого часу працювали Анрі Матісс, Василь Кандинський, Піт Мондріан і Барнетт Ньюман.
Особливої наповненості творам одеського мистця надає колір. Живописець у повному сенсі «проживає» його у розмаїтті проявів. Створення художнього образу відбувається шляхом акумулювання індивідуального враження, переосмислення та перетворення у концентровану емоцію, що виражається в чистих кольорах та складних відтінках.
Живописна поверхня картин Величка складна, емоційна, напружена, а подекуди прозора і легка, немов вранішній серпанок. Такі «нерукотворні» ефекти багатошарової фактури художник створює складним поєднанням кольорових імприматур, роботи м’якими та жорсткими пензлями і улюбленими мастихінами. Для контрасту іноді залишає фрагменти чистого білого полотна – як позачасову пам’ять про абсолютну чистоту, символ повноти буття, перемоги Духу, торжество Світла.
Анна Носенко,
кандидат мистецтвознавства
|
| | |
«АБСТРАГОВАНА РЕАЛЬНІСТЬ» 03 червня 2025
Виставка живопису Михайла Надєждіна (1935-2023) представляє спадщину видатного кіровоградського митця до 90-річчя з дня його народження. Ексклюзивно в київській галереї «АВС-арт» експонуються твори майстра 1950-2010-х років, а це – понад пів століття особистих творчих пошуків, що відображають культурно-історичні зміни в суспільстві й державі, з яких постала Незалежна Україна. |
Антип Петро
Народився 4 квітня 1959 р. у м. Горлівці Донецької області. У 1980-1984 рр. навчався в Пензенському художньому училищі ім. К.Савицького на відділенні скульптури. Паралельно вивчав живопис і графіку. 1982-1986 рр. – продовжував навчання в художніх майстернях В.Цоя та О.Бема. Із 1986 р. працював скульптором у Донецькому художньому комбінаті.
|
|
