Олег Ясенєв «Мандри часом – світами і мріями»
22 січня - 9 лютого 2013
Мандрівник ішов світом, обравши за товариство фарби і пензлі, й замальовував шлях, що починався в сонячних південних степах, вів далі на Північ – до Київського моря, на Захід – на Кайманові острови, на Схід – в Індію й Китай.
Мандрівник повертався додому і вдивлявся у вікно, перебираючи спогади, намріюючи сніг й інспіративні сутінки, конструюючи ламані коридори, арки виходів у трансцендентне. Роззирався по майстерні: притлумлене світло змінювало сутність речей й інтер’єрів – комоди й книжкові полиці вели мовчазний діалог зі старим годинником і чайним сервізом, крісло пишалося своєю самодостатністю, із тиші проступав ефемерний дівочий абрис…
Мандрівник – це художник Олег Ясенєв. Його живопис, для якого характерні легкість, прозорість і мінливість, плинність і глибина, тримається на перетині первинних енергій води й повітря. Леткі, навіть грайливі жіночі образи, фрукти з присмаком бароковості, витончені, на межі з екзотичністю, квіти. Слони, що тримають на собі світ любові. Кити, дихання яких тримає рівновагу світу. Вікна, прочинені в ранковий чи призахідний простір. Тихі ліричні краєвиди. Пора дощів, що невидимими нитками зшивають горішнє й дольне, тумани, що ведуть углиб полотна. Музика Моцарта й Паганіні, підхоплена бамбуковим вітром. Ці живописні прояви об’єднує легке й, разом із тим, експресивне письмо мистця, в якому кілька розчерків пензля надають пласкому, на перший погляд, зображенню притягальної глибини. І, так само, кількома мазками, в майже монохромних, «некольорових» картинах вибудовується колірна поліфонія. Тут перфектне співвідношення світлотіні й тону вводить глядача в тотальну просторовість композиції, а вільні патьоки фарби, стримувані прямокутником полотна, призупиняють у роботах плин внутрішнього часу, позбавляючи їх, водночас, статичності.
…1993-2013 – хронологічні межі створення живописних візій художника. Але в мистецтві межі – річ досить умовна, і Олег Ясенєв далі мандрує між реальним й ірреальним, видимим і уявним, виловлюючи з океанічних глибин омріяні перли чи споглядаючи світ із вікна своєї майстерні.
|
| | |
«ХРОНІКА ТРАНСФОРМАЦІЇ: ретроспектива» 28 квітня 2026
Виставка «Хроніка трансформації: ретроспектива» представляє творчий діалог двох українських митців – Євгена Бобрика та Володимира Вакуленка, охоплюючи їхній творчий шлях від періоду навчання в Українській академії мистецтва до сьогодення. Об’єднані багаторічною дружбою, що бере початок ще зі студентських років, художники демонструють власні підходи до осмислення та трансформації реальності, спираючись на глибоко особистий досвід і пережиті події. |
Марчук Іван Степанович
Народився 12.05.1936 р. в с. Москалівка Тернопільської обл. Український живописець. Навчався у Львівському училищі ужиткового та декоративного мистецтва (1951-1956); Львівському інституті ужиткового та декоративного мистецтва (1959-1965; у Д.Довбошинського, К.Звіринського, Р.Сельського). Заслужений художник України (1996), лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка (1997), народний художник України (2002).
|
|
