Горою - слідом за квіткою
08 квітня 2010
 Петро Бевза |
|
Для тих глядачів, які зазвичай відвідують виставки, аби побачити там нові роботи, експозиція Петра Бевзи стала несподіванкою. Адже майже всі роботи, які представив мистець, вже експонувалися («Теодозії» й «Іриси»). Тим більше – шанувальники творчості художника вже звикли, що він завжди пропонує до огляду нові твори.
Парадокс полягав у тому, що новизна була саме в типі мистецького повідомлення Бевзи, а не в роботах. Він дав своєрідний зріз власної творчості, з якого постав новий цикл – «Нога судьби», над котрим зараз працює мистець. Майстер не боявся, що йому будуть закидати вичерпаність ідей, адже головне для нього – щоб враження було, щоб глядач не вийшов із галереї байдужим. Адже люди вже звикли до того, що все мерехтить як у калейдоскопі, й швидко змінюється. І про речі, що турбували сьогодні, завтра вже не пам’ятають.
Для Петра Бевзи важливо, коли є співвідчування, взаємне прочування, внутрішня єдність. Між тою й іншою річчю, між людиною й довкіллям. Тоді світ змінюється – бо ми змінюємося, бачимо й відчуваємо інакше.
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Бокшай Йосип Йосипович
(2.10.1891, с. Кобилецька Поляна (тепер Рахівського р-ну Закарпатської обл.) – 19.10.1975, Ужгород) – український живописець. Навчався (1910-1914) у Будапештській академії мистецтв (у Імре Ревеса). З 1918 жив в Ужгороді.
|
|
)
)
)
)
)
)
)