На «Островах» Петра Бевзи
19 квітня 2011
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
У нас сьогодні велелюдно, гомінливо, бо зібралося багато друзів, шанувальників творчості Петра Бевзи. Петро завжди дивує, бо він працює серіями і на кожну виставку дає роботи, де він пізнає нову тему, віху в своєму житті. Сьогодні в нас представлена його остання за часом серія «Острови». Ви зараз можете умоглядно згадувати попередні цикли, можете їх також і побачити, бо ми сьогодні презентуємо разом з виставкою ще й альбом. Щодо альбому хочу сказати, що випускаємо в світ нетрадиційні альбоми: десь відходимо від чисто мистецтвознавчого аналізу, десь трошки є момент живої життєвої струни, щоб глибше збагнути, чому художник мислить так чи інакше, як формується його мистецький світ. Петро, такий різний в своїх тематиках, мене дивує завжди вмінням тримати суєтну горизонталь так, щоб не провалюватися в неї, і водночас вести звідти вертикаль. Він завжди тримає той духовний світ шляхетно, не збивається з тої вертикалі. Більше скаже про художника автор наскрізного тексту альбому, Ольга Лагутенко. Мене подивувало те, що в тексті немає ніяких розділів, але він має внутрішню структуру, він в’язкий, не можна нічого вирвати чи додати.
Ольга Лагутенко, доктор мистецтвознавства:
Петро Бевза – це вже ціла епоха. Я писала статтю до першого грубезного каталогу «C’est moi». Це був перший на ті часи такий великий альбом до виставки, Петро започаткував тоді таку традицію. І сьогодні Петро першим презентує своє покоління в серії «Імена». Насправді, навіть у книжці присутня лише мікрона того, що зробив Петро: згадайте його проекти 1990 – 2000-х років, коли він пробивав стіни закордон, вивозив художників зі своїми проектами. Ця книжка розкриває живописні цикли, це велика серйозна робота. І невипадково малярство Петра Бевзи спонукає до діалогу з такими філософами, як Сергій Кримський, це постійно відчувається. Але неможливо в слові вичерпати те, що тут є, так як ці глибини, в які Петро поринув у своєму останньому циклі. Я пам’ятаю майстерню Петра, яка була вся в такому кольорі, це вже ціле середовище, в яке можна поринути. Хочу побажати Петрові більше змін, яких він так не боїться. Найважче для критиків, мистецтвознавців, коли йдеш на виставку і вже знаєш, що побачиш, чого очікувати від художника. Ми всі добре знаємо Петра, але завжди є щось неочікуване, цікаво пізнавати, що він далі запропонує. Вітаю галерею з тим, що це відбулося, це насправді серйозний вибір.
Петро Бевза, митець:
Я хочу сказати щодо книжки, що я дуже вдячний Аллі Маричевській, Михайлові Поживанову, який започаткував цю серію. Мені було дуже приємно милуватися тим, як працює Ольга Лагутенко. Вона дуже точно відчула і виразила те, що я хотів передати в своїх картинах. Мені також приємно було спілкуватися з Миколою Скибою, який написав прекрасну передмову, зовсім з іншого ракурсу. Я радий виставити в галереї новий цикл, хоча він не писався для цього місця, але в мене відчуття, що він тут органічно вписався. Дуже вдячний Олексію Литвиненкові та Олегу Філю, які допомогли мені зробити експозицію. Вдячний всім, хто прийшов.
|
| | |
«НЕНАЗВАНІ ЕНЕРГІЇ» 21 січня 2025
Виставка живопису Василя Химочки – пам’ятна. Цього року йому мало би виповнитися 75, але від важкої хвороби художник відійшов у Вічність іще 2016-го, лишивши неповторний мистецький доробок, у котрому випереджає свій час. Василь Химочка шукав свободу від візуальної експансії сучасного йому артпростору: «Мистецтво – не галузь, а якість. Жодних змагань. Кожен – геній і несе, виконує свою місію. Смисл не в тому, хто перший, кращий і сильніший, а втому, щоб реалізувати свою сутність, свій потенціал. Не хто сильніший, а хто досягне більшого екстазу». |
Мінько Олег Терентійович
(Нар. 3.08.1938, м. Макіївка на Донеччині) – український живописець. Навчався (1959-1965) у Львівському державному ін-ті ужиткового та декоративного мистецтва (з 2004 – Львівська національна академія мистецтв) у Р.Сельського, К.Звіринського, Д.Довбошинського;
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)