На «Островах» Петра Бевзи
19 квітня 2011
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
У нас сьогодні велелюдно, гомінливо, бо зібралося багато друзів, шанувальників творчості Петра Бевзи. Петро завжди дивує, бо він працює серіями і на кожну виставку дає роботи, де він пізнає нову тему, віху в своєму житті. Сьогодні в нас представлена його остання за часом серія «Острови». Ви зараз можете умоглядно згадувати попередні цикли, можете їх також і побачити, бо ми сьогодні презентуємо разом з виставкою ще й альбом. Щодо альбому хочу сказати, що випускаємо в світ нетрадиційні альбоми: десь відходимо від чисто мистецтвознавчого аналізу, десь трошки є момент живої життєвої струни, щоб глибше збагнути, чому художник мислить так чи інакше, як формується його мистецький світ. Петро, такий різний в своїх тематиках, мене дивує завжди вмінням тримати суєтну горизонталь так, щоб не провалюватися в неї, і водночас вести звідти вертикаль. Він завжди тримає той духовний світ шляхетно, не збивається з тої вертикалі. Більше скаже про художника автор наскрізного тексту альбому, Ольга Лагутенко. Мене подивувало те, що в тексті немає ніяких розділів, але він має внутрішню структуру, він в’язкий, не можна нічого вирвати чи додати.
Ольга Лагутенко, доктор мистецтвознавства:
Петро Бевза – це вже ціла епоха. Я писала статтю до першого грубезного каталогу «C’est moi». Це був перший на ті часи такий великий альбом до виставки, Петро започаткував тоді таку традицію. І сьогодні Петро першим презентує своє покоління в серії «Імена». Насправді, навіть у книжці присутня лише мікрона того, що зробив Петро: згадайте його проекти 1990 – 2000-х років, коли він пробивав стіни закордон, вивозив художників зі своїми проектами. Ця книжка розкриває живописні цикли, це велика серйозна робота. І невипадково малярство Петра Бевзи спонукає до діалогу з такими філософами, як Сергій Кримський, це постійно відчувається. Але неможливо в слові вичерпати те, що тут є, так як ці глибини, в які Петро поринув у своєму останньому циклі. Я пам’ятаю майстерню Петра, яка була вся в такому кольорі, це вже ціле середовище, в яке можна поринути. Хочу побажати Петрові більше змін, яких він так не боїться. Найважче для критиків, мистецтвознавців, коли йдеш на виставку і вже знаєш, що побачиш, чого очікувати від художника. Ми всі добре знаємо Петра, але завжди є щось неочікуване, цікаво пізнавати, що він далі запропонує. Вітаю галерею з тим, що це відбулося, це насправді серйозний вибір.
Петро Бевза, митець:
Я хочу сказати щодо книжки, що я дуже вдячний Аллі Маричевській, Михайлові Поживанову, який започаткував цю серію. Мені було дуже приємно милуватися тим, як працює Ольга Лагутенко. Вона дуже точно відчула і виразила те, що я хотів передати в своїх картинах. Мені також приємно було спілкуватися з Миколою Скибою, який написав прекрасну передмову, зовсім з іншого ракурсу. Я радий виставити в галереї новий цикл, хоча він не писався для цього місця, але в мене відчуття, що він тут органічно вписався. Дуже вдячний Олексію Литвиненкові та Олегу Філю, які допомогли мені зробити експозицію. Вдячний всім, хто прийшов.
|
| | |
«1461 ДЕНЬ» 25 лютого 2026
За 1461 день війни, тобто 4 роки війни, галереї «АВС-арт» вдалося зберегти свою цілісність і продовжувати функціонувати. За цей час відбулося чимало групових і персональних виставок, проте хочеться викоремити проєкти, які важливі в контексті історії українського мистецтва й чільні за змисловим наповненням для самого галерейного колективу: «Звитяжні», «І буде світло», «Мирнопілля», «Міста без тривог». Вибрані твори з цих проєктів формують нинішню експозицію, діалогізуючи, взаємодоповнюючись, відкриваючи глядачам простір для власних рефлексій і спогадів. |
Грох Микола
Народився 16 травня 1936 року в Ленінграді. Дитинство провів у селі під Києвом. 1957-го закінчив Київське училище прикладного мистецтва, відділення художнього текстилю. 1960-1967 рр. – навчався в Київському державному художньому інституті. Працював у Художньому фонді України (1960-1964), у видавництві «Мистецтво» (1964-1967).
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)