Галерея «АВС-арт» пропонує відвідувачам зануритися в мистецькі хвилі. Кожен художник по-своєму бачить морську стихію, але дещо спільне простежується в багатьох поглядах: море – живе. 

«Я відпливав в улюблені заходи сонця, де змінюються і згасають кольори... Я гнався за цим мерехтінням, намагався злитися з ним і виобразити його космічний стан!» - Валентин Алтанець

 

Як говорив сам Віктор Бабенцов: «Так категорично, звичайно, й не скажеш: те люблю, а те не люблю. Я люблю квіти, тому пишу їх, поважаю історію - пишу на історичні теми, люблю море – пишу море. Все це якось у мені поєднується, й одне від одного відділити не виходить. Стосовно моря скажу так – я сам виріс біля Дніпра і ще з дитинства бачив його красу, з того часу море займає особливе місце в моєму житті. Бо море - це жива істота, яку людині зрозуміти не дано».  Море стало любов’ю всього його життя. Це знайшло своє відображення в полотнах майстра. Балтійське, Каспійське, Чорне, Азовське, Мармурове -це далеко не весь перелік морів, котрі надихали Віктора Володимировича на написання полотен, що прославили його в мистецьких колах як мариніста.   

 

Яків Басов - мариніст. Море - в центрі образної символічної системи його творчості. В одній зі своїх літературних робіт, есе «Море кличе», художник розкриває сенс цього символу: «Море – не краєвид, а явище, стан... Море - живе. Інакше воно б не прикувало мене до себе. Йому можна довіритися, мовчки знаходитися поруч. Можеливо, це мовчання було для мене найдорожчою розкішшю» (Басов Я. А. Море зовет / Я. А. Басов // Крымские известия. – 1999. – № 19).

Море для Басова - жива істота, що має свою вдачу, звички. І художник відчуває єднання з ним, переймається його величчю, його роллю в житті природи: «Воно дало мені ключ до природи в цілому пластичному баченні». І гори, й дерева, та й сама земля, постають перед ним у вигляді морських хвиль. Море можна порівняти тільки з небом. Море - майже на всіх картинах Басова. 

Море в нього - символ життя («Життя постало з моря...»), руху, протиріч, оновлення.

Море навчило художника розуміти красу й розмаїття сущого. «Рух і колір - ось основа морського пейзажу », - твердить він. Басов пізнав «манеру хвилі, усміхнену, нервову, неприємно різку,  що з піною кидається на камені», серйозність, безпосередність і непідвладність волі людини.

 

Ще семирічним хлопчиком майбутній художник Альбін Гавдзинський оселився в місті біля моря і встановив із ним якийсь незбагненний контакт, ніби красуня Одеса – близька йому людина, натхненниця його творчості.

«Поки тримаєш пензель і бачиш красу навколишнього світу, поки знаєш, що твоя робота потрібна, - ти живеш. Роботи — край непочатий. Біля самого моря в мене є невелика дача. Тільки-но потеплішає, приїжджаю туди й працюю – малюю з натури», – говорить мистець.

 

Михайло Демцю: «Свого часу я багато їздив до Францiї, а тепер бiльше - до Iспанiї. Однак не для того, щоб ходити по тамтешнiх музеях чи блукати вуличками мiст. Навпаки - вирушаю туди, де менше цивiлiзацiї та людей. На березi океану чи моря, де особливе повiтря й багато простору, можна сидiти годинами... Ось так "надихнешся" влiтку, а потiм узимку тим натхненням живеш i працюєш».

 

Майже сорок років прожив Федір Захаров у Ялті. За цей час він створив неповторні твори пейзажного жанру: гори, виноградники, штормове і спокійне море, квітучі сади й села, - вся краса кримської землі знайшла відгомін у серці художника. Цілим явищем у живописі стали нічні ялтинські пейзажі Захарова. 

 

Олексій Зоркальцев: «Вважаю, що жити поруч із морем і не писати його – гріх. Коли я малюю море, воно забирає мене повністю, а те, що повертає, можна побачити в представлених у експозиції картинах».

Морські пейзажі Степана Ярового переконують, що живописець захоплювався морем, і воно завжди залишалося його улюбленої стихією. Кожне його полотно, присвячене морю, вирізняється своїм неповторним настроєм. Тут і мінливий характер моря, хиткий ритм його хвиль, а ще - напоєні повітряною свіжістю притихлі поверхні морських глибин. Художника притягують могутні маси води, їх зіткнення зі скелястими берегами під низькими хмарами або краса стрімкого ритмічного руху хвиль. Особливість морських пейзажів С.Ярового в тому, що, зображуючи непідвладну людині стихію, її велич, він не драматизує створюваний образ, а завжди прагне передати гармонію в природі. Саме тому автор надає перевагу врівноваженим стихіям: бурхливому морю протиставлені застиглі могутні скелясті форми берегів, стрімким високим хвилям - простори пляжів. Південні морські пейзажі художника не виглядають екзотичними, а набувають типовості. В їхніх образах відтворені тисячоліття, в них знаходить своє вираження сива давнина, вони - свідки історії та учасники людського життя.