Мудрість інставрацїі
18 жовтня 2011
Реставрація – річ тонка, особливо коли це реставрація тонких матерій. Виставка Анатолія Фурлета за назвою «Реставрація тонких матерій», що відкрилася в галереї «АВС-арт», засвідчила художника, що філігранно й вишукано оперує засобами такого мистецтва. Крізь дивовижне сфуматне світіння барв у його роботах проступають образи, котрі завдяки особливому чуттю автора переростають у полісемантичні символи. І в цій багатоманітності глядач може знайти й прочитати кожен свій власний міф, який наскрізно мандрує живописом мистця.
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Цю виставку ми назвали «Реконстуркція тонких матерій». Чому саме так? Мабуть, чи не найґрунтовнішу статтю про творчість Анатолія Фурлета написав доктор філософських наук Володимир Личковах. У тексті шанованого доктора я і вловила оте слово – реконструкція. І чомусь саме воно так лягло мені на душу…
Зараз переважно вдаряються в архетипи, в язичництво, і цю символіку язичництва чи, скажімо, трипільської культури художники у своїх роботах доволі часто нагло експлуатують. Але образ пропадає, архетип міліє. Він тліє, не запалюючись, і робиться нецікавим. А от саме у творах пана Анатолія мене подивувало, що цей архетип оживає, відчищається, набирає глибинних животворящих сенсів. І стаючи вже таким предметним світом, він, з одного боку, втілює естетику пантеїзму, а з іншого – ці архетипи творять у роботах такий образний, міфологічний образ буття. І міф у творах художника адекватний нашому буттю. Щоразу глядач, принаймні я, переносить його на своє життя, на якісь його певні моменти. Тут відчувається гармонія й те, що життя не таке паскудне, як нам його намагаються подати. Тож сьогодні в галереї така прекрасна і світла виставка.
…І ще один нюанс. Я пригадую 90-ті, коли засновувалась НАМ, коли поставала національна міфопоетична школа в живописі. Уже покійний Віктор Гонтарів у Харкові плекав цю школу, ціле покоління учнів. І мені здається, що пану Анатолію також удасться далі тримати оцю міфопоетичну традицію нашого живопису й розвивати її. Адже він також має свою школу, своїх учнів.
Петро Зикунов, секретар НСХУ:
Я хочу вас привітати з таким мистецьким святом, бо виставка – це свято. Бажаю автору міцного здоров’я й довголіття, щоб і на своє сторіччя він нас запросив на виставку (сміється). Знаєте, є таке прислів’я: скажи, хто твої друзі, і я скажу, хто ти. А щодо художника можна сказати: покажи свої твори, і я скажу, який ти.
Ці роботи дійсно авторські, й можна лише позаздрити Фурлету, що він такий є. Художник – це діагноз, і у Фурлета чудовий діагноз і чудові твори. Він не хитається в сторони, бо знайшов себе. Він робить виставки і не боїться показувати глядачеві. І ще він викладає. Фурлет – це ціле мистецьке явище
Валентина Ткаченко, головний архітектор міста Бучі:
Наше містечко невелике, знаходиться всього за 30 км від Києва. Але цікаве тим, що його формували люди мистецтва, які тут оселилися. І цього року в нас знаменна дата – місту 110 років...
Із паном Анатолієм ми познайомилися близько 10 років тому. Тоді я вперше побувала в його майстерні. І коли я зараз дивлюся на роботи в галереї, то згадую, скільки ще робіт є в нього вдома... Живопис Анатолія Фурлета створює якийсь особливий настрій. Мистець – просто самородок, і цього не можна не помітити. Художників, які малюють, багато. Але таких перлин, таких мистців – мало. І ми дійсно горді, що в нас є такий майстер. Хочу подякувати пану Анатолію, що він у нас є. Він дійсно подія нашого міста, людина, яка вписалася в його історію, і це беззаперечно.
Анатолій Фурлет, мистець:
Я радий, що ви прийшли. Зараз усі зайняті, але я радий що ви знайшли кусник свого часу і завітали сюди. Я вам усім вдячний: своїм учителям, учням, друзям, художникам. Вдячний галереї, яка сама мене знайшла й запропонувала виставку. Адже зараз зазвичай буває так, що ініціатива йде передусім від мистця. Тож дякую «АВС-арт» за таку відкритість до співпраці.
|
| | |
«ЖОВТИЙ / БЛАКИТНИЙ» 25 серпня 2026
Галерея «АВС-арт» представляє тематичну добірку живописних робіт, в яких провідними є жовтий і блакитний – чільні кольори Української Держави. В експозиції – Емма Андієвська, Петро Бевза, Борис Буряк, Микола Журавель, Михайло Демцю, Віктор Зарецький, Сергій Савченко, Петро Сипняк, Анатолій Фурлет, Михайло Поживанов, Анатолій Криволап, Ольга Соловйова, Ігор Гавришкевич, Роман Сельський, Феодосій Гуменюк, Віктор Чурсін, Андрій Гуренко, Руслана Анічина, Володимир Подлевський, Золтан Мичка та інші майстри образотворення. |
Харакоз Володимир Вікторович
Володимир Харакоз народився 1949 року. Закінчив Естонський державний художній інститут. Член Національної спілки художників України (1992). Працює як живописець і графік.
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)