Медитації на тлі дощу
18 травня 2010
Відкриття «Пори дощів» Олега Ясенєва стало не лише втіхою для ока, а й спонукало до ліричних спогадів, надихнуло на поезію, додало до зимових сутінок світлої меланхолії. Медитативний настрій дощу згуртував усіх у дружнє коло і, як не дивно, додав веселої настроєвості.
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Наші предки зустрічали новий рік у березні й закликали весну, закликали ластівочку, щоб ішов дощ, щоб усе проростало. А тепер ми святкуємо Новий рік у січні, порушивши прадавні традиції. Та, здається, ті прадавні традиції, оті тіні забутих предків повернулися сьогодні до нас виставкою Олега Ясенєва «Пора дощів».
…Згадалася поезія Романа Скиби, що певним чином пояснює напругу й позитив сьогоднішньої виставки. Я попросила би вас відійти від вікон, щоб і вікна споглядали на дощі:
Не зачиняйте вікнам світ.
Хай дивляться в дощі.
Хай небеса стікають з віт
На ваші на плащі…
Певне, хтось із вас, оглядаючи роботи Олега, згадав дитинство, ставки, латаття, білі лілеї. Як дівчатка робили собі з латаття намисто, принаймні я так пам’ятаю… Тепер, із відстані прожитих років, дивуюся тій дитинній безпосередності. І цей спогад виринув крізь образи Олегових картин.
Світ, який він нам сьогодні представив: лілеї, латаття, лотоси, краплини, – це світ інший, підводний світ, світ води, світ таємничий; там свій звук, своя тиша. Виставка провокує стільки позитиву, стільки хороших речей, стільки життєвих спостережень.
…До речі, завтра – свято Водохреща: цей світ і все в цьому світі постало водою і з води. І, певно, те, що саме сьогодні відкривається виставка Олега Ясенєва, – не випадковість. Тож я вас вітаю на виставці дощів!
Петро Бевза, мистець:
…Зовсім нещодавно закінчилася персональна виставка Олега в Торонто, а зараз ще триває наша спільна виставка в Братиславі. Коли ми готували виставку в Словаччині, Олег вивчив словацьку мову. До речі, говорили, що він це робить краще, аніж деякі люди, які живуть там довший час. І ось буквально зараз я спілкувався з галеристкою однієї з найкращих галерей Канади – вона зацікавилася творчістю Олега, готується матеріал у канадський журнал про сучасне мистецтво «Art Magazine». І арт-критик тепер вивчає мову Ясенєва. Більше того – коли ми спілкувалися з галеристкою, то вона сказала «До побачення» й «Дякую» українською.
Отак хтось – у цьому випадку Олег – рухається назустріч, спричинюючи також зустрічний рух. Мені здається, ця виставка – результат обміну, і не тільки між краплинкою води чи лататтям, а між чимось більшим, що є за цією краплинкою і листком. І чимось більшим, ніж просто людина, яка стоїть перед нами…
Вітаю насамперед Олега й Аллу і всіх нас із виставкою, яка зовсім несподівано відкриває галерею «АВС-арт» і додає дуже цікавий інтимний штрих до творчого доробку Олега Ясенєва.
Олег Ясенєв, мистець:
Ми сприймаємо сонце, дощ, інші стихії… Я водолій першого дня, як тільки починається водолійство. І чомусь ця тема, це відчуття дощу сидить у мені десь останні три роки. Хоча не можна сказати, що я в дитинстві дуже любив дощ. Чи потім, у зрілому віці. Це проступило останнім часом – якась філософія, медитація. Це щось таке небесне, божественне – коли небесна вода зливається з водою земною, коли перші важкі краплини падають на воду.
На вогонь можна дивитися годинами – як і на воду. Я ж можу безкінечно дивитися на дощ, слухати тонку мелодику його перших крапель…
Уперше в цю галерею я потрапив не так давно, десь два-три місяці тому. Ми познайомилися й поспілкувалися з Аллою, я оглянув зали. І ще тоді цих робіт не було – вони були лише на рівні ідеї, в голові. Тож я настільки вдячний Аллі за імпульс, за довіру, за творчий екстрім, в який ми потрапили за цей час.
…Якщо є бажання й натхнення, є ради чого, то ти можеш звернути гори. Так, я працював день і ніч останні півтора місяці. Але це найкращий час, якесь єднання з тією водою, яку ти внутрішньо переживав останні три роки. А почалося все десь за Києвом – українське латаття. Потім – Китай, коли побачив лотоси. І це все водночасся раптом звелося тут, у цій галереї. Я з однієї картини розумів, що буду робити. І все – воно вже понеслося.
Алла Маричевська:
Головне – поставити вчасно дату! (Сміється) Спонукати.
Олег Ясенєв:
Головне – це довіра. Алла таку витримку мала. Я вже був переляканий… То мене нема, то не відповідаю на дзвінки, то ще щось таке. Вона, може, й думала: боже, ну що ж це за художник?! Ми вперше працюємо, але ж… Вона відчула!
Алла Маричевська:
Маючи двадцятилітній педагогічний стаж, я чекаю до останньої хвилини. Студент усе робить в останню ніч (сміється).
Олег Ясенєв:
У нас вийшла настільки хороша співпраця, коли робили експозицію й узагалі – спілкувалися. Чудово! Для мене не могло бути іншої теми, тому що тут така світла галерея й така світла аура.
Алла Маричевська:
І насамкінець кілька поетичних рядків від Романа Скиби:
Задивившись у місячні лики
В глибині заліхтарених площ,
Усміхнешся і станеш великим
Усміхнешся і станеш, як дощ.
Так що усміхайтесь і будьте великими, як дощ!
|
| | |
«У ПОШУКАХ ІДЕНТИЧНОСТІ» 20 жовтня 2026
Галерея «АВС-арт» завжди підтримувала знакове мистецтво авторів, у творчості яких формотворчо й світоглядно увиразнені коди української нації. Кураторський проєкт Галини Новоженець «У пошуках ідентичності» – саме такий. Він об’єднав художників із різних куточків України: Руслана Поступаленко, Анатолій Фурлет, Олена Маричевська, Анатолій Федірко, Василь Андрушко, Микола Андрущенко, Богдан Бринський, Галина Новоженець, Богдан Губаль, Володимир Харакоз, Ірина Гресик, Володимир Чорнобай, Григорій Волков, Анатолій Лавренко, Мирослав Ясінський, Оксана Мельничук. |
Романщак Віктор Андрійович
Народився 1946 року в м. Констанца (Румунія). Закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Шевченка (1957-1964), Київський державний художній інститут (1964-1970). Викладачі – Т. Яблонська (майстерня монументального живопису). Член НСХУ (1977). Працює в галузях монументального та станкового живопису, вжиткового мистецтва (гобелен).
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)