Малярськими стежками Олексія Литвиненка
08 листопада 2011
Виставка-ретроспекція Олексія Литвиненка, яка відкрилася в галереї «АВС-арт», ще раз підтвердила, що художник ніколи не зраджує своїй основній темі – довкіллю. «Герої» його полотен – соняхи й будяки, жаби й вужі, нарциси й лілеї, кургани, вода і трава. А оголена, яка несподівано, але гармонійно доповнила експозицію, своєю винятковістю лише закцентувала на сталості мистецьких уподобань маестро.
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Ми сьогодні змінюємо дислокацію відкриття і станемо таким колом, щоб завважити один із кращих фрагментів експозиції. Ми стоїмо біля аїру або татарзілля, найсвітлішої роботи в цьому залі, яка вже викликає стільки асоціацій – це й Зелені свята, які не обходяться без духмяного зілля, а далі – цілющі трави, а ось – ставок із ідеальними істотами – жабками. Ідеальні вони, власне, тому, що живуть у своєму природному середовищі безпосередньо, ніколи не переймаються кар’єрою, посадами, матеріальним статком… А он далі – гонорові будяки, соняхи, які схили голову перед мудрістю сонячної енергії. Весь світ природи – тут, біля нас, у гармонії, в ладу, і саме таким, мабуть, шляхом ішов Олексій Литвиненко у своїх спогляданнях, щоб визріли такі роботи, шедеври. Вони постали зі звичайних речей, з їх простоти, в якій саме ота ідеальність і полягає. І для мене ще одна загадка – чому так приваблюють роботи Литвиненка, чому так добре, чому саме так склалася експозиція? Коли ми готувалися до виставки, прочитавши статтю Андрія Гуренка, я знайшла відповідь на те «Чому?» Через те, що роботи Литвиненка мають харизму. У чому суть цієї харизми – скаже Андрій.
Андрій Гуренко, художник, мистецтвознавець:
Оскільки я написав статтю, в голові вже нічого немає, це по-перше (сміється). А по-друге, в роботах Олексія мене дуже вразила полярність споглядання – заглиблення, коли людина знаходить якийсь об’єкт і відшуковує в ньому спокій, гармонію, тишу. Можливо, це не живописні речі, але їх зараз дуже мало, і ми дуже мало на це звертаємо уваги, весь час зашарпані якимись буденними справами. І оцей момент зупинки, коли дивишся, наче вперше, можливо, на якісь прості речі, а з іншого боку – коли починаєш їх споглядати, розумієш, що вони непрості… Мене якраз приваблює те, що Олексію дивним чином вдається передати, сказати б, простоту простоти. Можливо, краще це дійсно дивитися, тому я не буду довго говорити… Оскільки тут немає літературного наративу, кожен може знайти свій стан, своє улюблене місце ,свого улюбленого героя в тих вікнах, які відкриває для нас Олексій. І за це йому велика подяка і шана.
Алла Маричевська:
Сьогодні виставка спрацювала ще на одну хорошу просвітницьку справу. Телевізія, яка була в галереї, постійно мене питала, чому Литвиненко малює сільські пейзажі. І я прагнула пояснити, що тут немає сільських пейзажів, тут нема села – через те, що Литвиненко малює буття природи як таке…
Ще я хотіла би подякувати від себе товариству, хлопцям, які вчора робили експозицію. Я спостерігала, як відбувалося це дійство, і ловила себе на думці, що добре, коли є така когорта людей, які так стоять один за одним, так в унісон мислять, із півслова один одного розуміють, поглядами, жестами… І в певних моментах експозиція сама просто мовчки збилася. Тож хочу подякувати Олегові Філю, Андрієві Гуренку, Петрові Бевзі.
Виставка працює, енергія працює – і це приємно! І я просто вдячна, що в нас є такі хороші, шляхетні, благородні чоловіки й талановиті мистці.
Олексій Литвиненко, мистець:
Хочу подякувати галереї, яка запросила мене виставитися, та її співробітникам, із якими дуже приємно працювати і просто спілкуватися. Дякую друзям, що допомогли мені сформувати цю експозицію й допомагають працювати, і всім тим, хто сьогодні прийшов.
|
| | |
«У ПОШУКАХ ІДЕНТИЧНОСТІ» 20 жовтня 2026
Галерея «АВС-арт» завжди підтримувала знакове мистецтво авторів, у творчості яких формотворчо й світоглядно увиразнені коди української нації. Кураторський проєкт Галини Новоженець «У пошуках ідентичності» – саме такий. Він об’єднав художників із різних куточків України: Руслана Поступаленко, Анатолій Фурлет, Олена Маричевська, Анатолій Федірко, Василь Андрушко, Микола Андрущенко, Богдан Бринський, Галина Новоженець, Богдан Губаль, Володимир Харакоз, Ірина Гресик, Володимир Чорнобай, Григорій Волков, Анатолій Лавренко, Мирослав Ясінський, Оксана Мельничук. |
Караффа-Корбут Софія Петрівна
(23.08.1924, м. Львів – 29.10.1996, м. Львів) – український графік. Закінчила Львівський інститут ужиткового та декоративного мистецтва (1953, у І. Гуторова, В. Манастирського, Р. Сельського).
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)