Вітер волинської весни

Живопис волинської художниці Оксани Ядчук-Мачинської наснажений атмосферою її рідного міста Луцька, барвами близьких просторів і далеких країв, котрими вона мандрувала, напівтонами снів і мрій, чистотою й свіжістю чуттів. Такою настроєвістю зустрічала глядачів персональна виставка мисткині, котра відкрилася в галереї «АВС-арт».
Пані Оксана привезла до Києва як зовсім свіжі, так і давніші роботи. Різні за образною системою, вони об’єднані тонким ліризмом та дивовижним світінням кольорів.

Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Мені приємно, що такий весняний акцент в експозиції пані Оксани звучить у нас сьогодні в галереї. Світлий, гарний. Як сказала пані Оксана, цей світ, ця весна вродилися із сонячного проміння – як у її роботі «Священний бик»… Ми довго думали, як назвати виставку. І не знаючи того, що одна з робіт художниці мала назву «Білий вітер», зупинилися саме на такому варіанті. Як виявилося – дуже доречно, адже пані Оксана зазначила: білий вітер у неї – це вітер надії, чистоти, сподівання.
В її роботах мене подивувало те, що в ці важкі часи людина лишилася така дитинна, в хорошому розумінні, романтична, нема агресії, є тільки чисте світло. І якщо це смуток – то він теж світлий, якщо любов – то романтична, якщо настрій – то медитативний і благоговійний. Мабуть, таки справді ці важкі часи спонукають до того, щоб зберегти в собі все людське. Можливо, це звучатиме трохи патетично, але скільки людей зламалося – а пані Оксана несе такий світлячок, береже його, віддає людям і наснажує світлом, радістю та спокоєм, котрий дає момент зосередженості, концентрації й руху вперед.

Вікторія Кудрявцева, культуролог:
Хотілося би сказати про композиційні особливості робіт. Ці пропорції – якісь неземні, витончені; всі силуети героїв, образів, персонажів – це струна, видовженість. І в мене виникла паралель із іконописцями. Можливо, вони намагалися відійти від земного й показати щось високе, неземне. Тому й пропорції змінювалися – аби людина відійшла від буденного на якусь медитацію, яка, наприклад, у роботі пані Оксани «Медитація». Мисткиня – як світський іконописець, котрий одухотворяє нашу щоденність. Це, мабуть, і робить її живопис таким позитивним, світлим. І той вітер є білим і спонукає на якісь прекрасні зміни…
Думаю, кожен може помітити, що навіть зима в неї – не холодна, а тепла. І синій не відштовхує, не захолоджує. Це як у малих голландців, Брейгеля – залюбленість у деталі, сюжетні й побутові дрібнички, котрі ми проминаємо й не бачимо. Пані Оксана зізналася, що вона дійсно намагалася відійти від деталізації й написати експресивнішу, динамічнішу роботу. Як зараз полюбляють: поставив пляму, підписався – й готово. Але мисткиня повертається до полотен, плекає їх, випрацьовує. В неї немає циклів, хоча й намагалася так працювати, робити серії, аби легше було об’єднати доробок у певну експозицію. Але тут кожна робота сконцентрована і вміщує в собі цілий світ, ідею, емоцію, які можна, в принципі, розплескати на 10-20 полотен. І тому в нас сьогодні є така чудова нагода – побачити не один цикл, а багато самостійних, знакових, етапних у творчості пані Оксани робіт.
 

Алла Маричевська:
Зараз уже втомилися від агресії, від вивертання назовні всіх людських нечеснот. І знову починає цінуватися хороше володіння академізмом; фігуративний живопис знову набирає цінності... Мені здається, пані Оксані треба частіше до Києва, частіше себе проявляти. В неї якраз і відчувається таке вправне, потужне володіння академічним ремеслом – у хорошому розумінні цього слова. А вже шукаючи шляхи, засоби перетворення своїх образів, мисткиня надає роботам сучасності.
Мені здається, тут її творчість має перспективу, й вона прозвучить у столиці. Бо зараз у нас галереї виставляють переважно місцевих, і кияни – «балувані». А ми працюємо над тим, аби представити якнайбільше художників із регіонів, щоб столиця побачила, які хороші мистці в нас є, яке життя за межами Києва. Це те, чого столиці бракує, бо вона зациклилася й доволі часто ходить по колу.
 

Оксана Ядчук-Мачинська, мисткиня:
Ви так багато й чудово говорили, що, в принципі, все вже сказано. Я людина пензля, і все, що могла найбільше сказати, вже сказала, – це те, що перед вами. Але, звичайно, я дуже рада бачити вас усіх, бачити друзів, котрих дуже давно не бачила!
Приємно зустрітися саме в цьому залі, який навіть без картин випромінює позитивну енергію. Рік тому, гуляючи містом, я знайшла «АВС-арт», зайшла й відчула таку гарну енергію, що захотілося виставити тут свої роботи. Я скромно залишила в галереї свій буклетик… Не пройшло й року, як Віктор, мій чоловік, каже: «Оксано, ти чому пошту не дивишся? Там уже місяць висить якесь повідомлення». Подивилася – а це від галереї. Я була щаслива, хоча й не збиралася до Києва, бо минулого року робила виставку в Музеї гетьманства.
Думаю, щороку в столиці виставки робити – це треба мати дуже багато сил, енергії, аби напрацювати якусь інформацію для глядачів. Бо картини художника – емоційно-інформаційне поле, і треба його поповнювати й самому автору, і щоб глядач мав нові візії. Постійно ті самі роботи по містах возити можна, але в одному місті… В мене особисто не прийнято одну роботу двічі в галереї виставляти. Може, це й неправильно… Але так вийшло, що в цій експозиції є третина робіт із минулорічної виставки. Може, хтось їх бачив? Ні? Тоді це добре, це будуть нові роботи для всіх. Дивіться, розглядайте, може, щось знайдете спільне в душі вашій і моїй, може, порадієте разом зі мною, бо позитивна енергія, яка мною керує, тут присутня.
Погоджуюся з тим, як охарактеризувала мої роботи пані Вікторія. Ірреальне тут поєднується з реальним… А концепція, думаю, не обов’язково має бути тематична. В цьому залі її створює атмосфера картин. Це й є концепція – позитивна енергія атмосфери виставки. І якщо вам ще захочеться сюди зайти протягом трьох експозиційних тижнів – це дуже великий плюс. Значить, я недаремно везла з Луцька свої роботи.
І я, в першу чергу, дуже вдячна своєму чоловікові – якби не він, цієї виставки не було б. Віктор мені дуже допоміг в організації. Вдячна пані Аллі й чудовому колективу галереї. Я щаслива, що співпрацюю з вами, що ви зі мною співпрацюєте!
…Сюди має підійти поетеса Олена Ясинецька – це дуже цікава людина. При знайомстві з нею виявилося, що ми дуже схоже мислимо. Я видала невеликим накладом результати нашої співтворчості – набір листівок, де картина поєднується з віршем. Із цією своєрідною збіркою-альбомом можна ознайомитися в галереї – вона викладена на рецепції. Її поезія й мої картини, які ніхто ні під кого не робив, це оремо народжені твори. Ми не були знайомі, а коли вже Олена прийшла в мою майстерню, то сказала: «Так у тебе ж мій вірш!» Я ж читаю її поезію й кажу: «Ти словами говориш те, що я роблю на полотні!» Це ніби співпадіння. Хоча, як на мене, у житті взагалі не буває випадковостей...
 

Олена Ясинецька, поетеса:
Хочу всіх нас привітати з цією подією! Ангел Благовісті приносить саме таку квітку, як зараз у моїх руках, – білу лілею. І для мене блага звістка, коли Оксана виставляється в Києві. Радію з того, що київська публіка – прискіплива, вишукана – розуміє: у провінції народжуються перлини, талановиті художники, унікальні люди з таким багатим духовним світом, із таким серцем. Я дуже рада, що це відбувається навесні, бо весна – символ оновлення, розквіту. А ти, Оксано, перебуваєш зараз у розквіті. Ти для мене завжди будеш дівчина весни, бо всередині тебе, в серцевині твоєї творчості є щось таке вічно розквітле, вічно юне, справжнє, здатне до постійного оновлення!

Афіша

«ЖОВТИЙ / БЛАКИТНИЙ»25 серпня 2026 Галерея «АВС-арт» представляє тематичну добірку живописних робіт, в яких провідними є жовтий і блакитний – чільні кольори Української Держави. В експозиції – Емма Андієвська, Петро Бевза, Борис Буряк, Микола Журавель, Михайло Демцю, Віктор Зарецький, Сергій Савченко, Петро Сипняк, Анатолій Фурлет, Михайло Поживанов, Анатолій Криволап, Ольга Соловйова, Ігор Гавришкевич, Роман Сельський, Феодосій Гуменюк, Віктор Чурсін, Андрій Гуренко, Руслана Анічина, Володимир Подлевський, Золтан Мичка та інші майстри образотворення. Читати далі »

Митці

Малих Олексій Народився 1956 р. в Берліні (Німеччина). 1981 р. закінчив Московський державний педагогічний інститут, художньо-графічний факультет. Розпочав виставкову діяльність з 1979 р. (Москва). З 1987 р. – учасник регіональних та зарубіжних виставок. Із1995 р. – член Національної спілки художників України. З 1996 р. – співкуратор проєкту «Весняний вітер». Живе та працює в Києві. Читати далі »