Політ над нізвідки-ніде-нікуди
25 лютого 2014
Політ – це відчуття легкості. Як у спілкуванні з Олексієм Малих. Власне, як і в спілкуванні з його роботами. Це та легкість, котра необхідна, щоб вільно подорожувати Олексієвими візіями, не стримуваними фігуративом, вдивлятися в примхливо-примарну живописну поверхню, розшифровувати знаки, залишені фарбою, тактильно осягати таїну дерева-артефакту. Нізвідки-ніде-нікуди – триєдність невизначеності, котра, проте, точно вкаже напрямок руху тому, хто вловлює тонкі коливання простору.
Алла Маричевська, арт-директор галереї «АВС-арт»:
Ми задумали цю виставку ще рік тому, а місяць тому відбирали роботи. І, незважаючи на складну ситуацію в країні, все-таки вирішили відкриватися… В контексті нашої виставки не можна оминути ці події, бо вони показали, що двадцять років продукування ерзацу, цинізму нівелювали розуміння глибини, відчуття духовної вертикалі. І воно загострилося. Тож тішуся, що сьогодні ми рухаємося далі. …Останніми днями мене жахнуло, що люди не розмовляють. Вони закрилися в собі, осмислюють, як жити далі. Як повернутися до поцінування родини, чоловіка, жінки. Мені дорога сьогоднішня виставка, бо в Олексієвих роботах усе це є, те, що останніми роками губилося. Ідеї патріотизму, пасіонарність нашої нації були затерті, знівельовані. Попрошу дозволу в Олексія, щоб виставка була в пам’ять Небесній сотні. Ті глибини, які в нас є, та висота духу присутні в його роботах.
Віктор Рижих, мистець:
Скажу як найстарший. Я Олексія дуже люблю й ціную. На його роботи звернув увагу давно – плюс-мінус пів мого життя (сміється). Ця виставка повчальна своєю свободою. Її цілісність досягнута не формально, не прийомом, схемою, а відчуттям.
Ксенія Малих, мистецтвознавець:
Скажу як мистецтвознавець, а не як дочка. Я давно архівую й займаюся аналізом робіт тата. Важливо, що Олексій у своїй творчості не зупиняється на якомусь одному прийомі, ході, чим грішать багато художників. Це дозволяє мені щиро пишатися тобою. Кожен може відкрити у твоїх роботах щось своє. Я з дитинства вчилася на твоїх роботах, як бути чесною з собою. Адже в творчості це дуже важливо, бо інакше неможливо зробити достойні, справжні речі. Які б теми й задачі ти перед собою не ставив – тримаєш цю чесність. Дякую тобі!
Алла Маричевська:
Коли вибирали в майстерні роботи на виставку, то я розгубилася. Стільки неповторних полотен… А хто надихає? Муза!
Марина Афанасьєва, галерист:
Можна, я не як муза буду, а як історик цієї виставки, бо вона постала на моїх очах. Отож, як виникла ця ідея. Льоша… Олексій.
Олексій Малих:
Андрійович (сміється).
Марина Афанасьєва:
Олексій Андрійович побував на численних пленерах протягом останніх років. Наприклад, в Іспанії, Польщі. Були прекрасні пленери у Криму, в Одесі. І те, що ми бачимо сьогодні, – враження від подорожей. Не тільки від подорожей минулих, але й передчуття мандрів майбутніх. Так постала ідея квартирника, де б експонувалися нові роботи. І квартирник за назвою «Нізвідки. Ніде. Нікуди» відбувся. Минуло буквально декілька місяців, і ситуація змінилася. Роботи додавалися. Тут є, наприклад, робота «Вершник». Олексій завершив її буквально за декілька днів до відкриття виставки. Ви самі все побачите – ті емоції, враження, відчуття, що доклалися до сформованої ідеї… І тут я вже хочу сказати як працівник галереї «Триптих», де часто виставлялися роботи Олексія. Мені дуже приємно, що пані Алла його запросила, бо в іншому просторі – на цих стінах – картини виглядають зовсім по-іншому. Але стіни – це стіни, а галерея – це люди. Тому дякую, що не відмовилися від виставки за такої ситуації в нашій країні… Сьогодні прийшли наші друзі. Й мама Олексія прийшла. Я вдячна всім, хто завітав на виставку!
Алла Маричевська:
Марина мене вразила однією думкою у своїй статті – вона написала про те, що ми всі останнім часом маємо працювати тут і зараз. Творчість перестала працювати на вічність. Та Олексій працює на вічність…
Валерій Шкарупа, мистець:
Ми з Олексієм декілька років поспіль спілкуємося й працюємо. Хочу сказати, що він дуже архетипічний. Це архетип нашого сьогодення, який тримає вертикаль, бо в кожній роботі присутня вічність. Я дуже радий із ним спілкуватися!
Олексій Малих, мистець:
Сказали вже дуже багато. Критик-дружина, критик-дочка… Вже від мене й галереї подякували (сміється). Тут багато нових робіт, але є й полотна з попередніх проектів. Деякі їздили в Суми, Запоріжжя. Ми спробували їх об’єднати. …Які б нові теми й засоби я не знаходив – лишаюся тим самим. Останні роботи – ще зовсім свіжі, бо не можна бути поза контекстом сьогоднішніх подій. Ці відчуття настільки глибокі, що їх не можна приховати. Ллються сльози, все з душі виливається в ці роботи. Хоча не можна сказати, що я навмисне робив якісь композиції. …Узагалі-то я з Уралу, але давно вважаю себе українським художником. Радий, що ми несемо у світ свою культуру, а головне – прагнення до свободи. Слава Україні! Героям слава!
|
| | |
«ЖОВТИЙ / БЛАКИТНИЙ» 25 серпня 2026
Галерея «АВС-арт» представляє тематичну добірку живописних робіт, в яких провідними є жовтий і блакитний – чільні кольори Української Держави. В експозиції – Емма Андієвська, Петро Бевза, Борис Буряк, Микола Журавель, Михайло Демцю, Віктор Зарецький, Сергій Савченко, Петро Сипняк, Анатолій Фурлет, Михайло Поживанов, Анатолій Криволап, Ольга Соловйова, Ігор Гавришкевич, Роман Сельський, Феодосій Гуменюк, Віктор Чурсін, Андрій Гуренко, Руслана Анічина, Володимир Подлевський, Золтан Мичка та інші майстри образотворення. |
Верещагін Геннадій Георгійович
(Нар. 18.11.1955, Запоріжжя) – український графік. Закінчив КХІ (1981, у А.Чебикіна, І.Селиванова). Член СХУ (1985, Одеська організація). Лауреат міжнародних конкурсів графіки. Працює в техніці кольорового офорту, переважно в пейзажному жанрі. Майстер екслібриса.
|
|
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)