Є кілька причин того, що виставка пана Сергія в нашій галереї відбулася, сталася, є. Така гарна, світла, розкішна... Я навіть сама не очікувала, бо коли працювали в майстерні маестро над відбором робіт, то вони там зовсім по-іншому виглядали, а тут – заграли на стінах.

…А тепер, власне, до самих причин. Коли подивилася на дати, то з’ясувалося, що 2014-й – ювілейний рік для Сергія Рєпки. Це запам’ятається й художнику, й товариству. Це буде в історії нашої галереї, адже святкуємо тут не перший ювілей мистців України (позаяк виставляємо не тільки киян). Хочеться привітати майстра зі здоров’ям, із хорошим мазком! Він тримає свій міфотворчий пензель доволі вдало, по-молодецькому; і в композиції, і в колористиці робіт відчувається широчінь.

Тут так багато моря, так багато Криму… Й подумалося, що ця виставка говорить і про розтривожену рану, про біль, завданий нам політиками й сусідами. Але ми ще живемо, і хто б по Криму туди-сюди не бігав, хто б там не жив і не перебував, – а море буде. Буде вічність того Криму, тієї землі…

 

 

Море буде наше (сміється)!

 

 

Чорне море було, є й буде, а Боженька, мабуть, знає, що робить. І, власне, ще раз потішимося тим, що сприймаємо Україну як цілісну, єдину одиницю, як самих себе…

У контексті теперішньої ситуації хочеться позитиву, сонця. І якраз пан Сергій стоїть понад соціальними проблемами, понад державними надбудовами (як нас колись учили). Як би воно там не надбудовувалось, але перебудовувати й ремонтувати все одно треба. Основа нашого життя – природа, земля. І наше міркування, світогляд залишаються, вони є, вони живуть у роботах художника.

І ще один момент. Зараз мало хто з мистецької молоді зображає у своїх роботах людей. Тож коли ми відбирали роботи на цю виставку, я все вишукувала «залюднені», бо хотілося, аби таких було представлено якнайбільше. Майстрова «Лірика колориту» – це наша душа, співані гори й кручі, земля, освячена нашим духом. І цей ліричний настрій струмує з полотен маестро.

 

 

Хочу привітати художника, котрого я дійсно дуже давно знаю. І рада, що наші шляхи знову співпали, й він прийшов викладати в КДІДПМ ім. Бойчука. Безумовно, такій людині, яка стільки вміє, знає й може, є що передати студентам. Щодо виставки, то тут зібралися, в основному, фахівці, не просто друзі, а художники, які чудово розуміються на мистецтві. Тож говорити про мазок, колорит буде зайвим (можливо, потім я просто викладу все це на папері). Виставка дійсно камерна, як і представлені роботи, хоча Сергій Рєпка раніше писав їх достатньо великими. 

Я пам’ятаю художника ще зовсім молодим, коли він працював у майстернях на вулиці Філатова й коли його роботи складали фонд не лише Спілки художників, а й Міністерства культури України. Тому – безумовно – це людина, котра за своє творче життя зробила дуже й дуже багато… 

Експозиція не просто яскрава, а надзвичайно радісна. Й дійсно – вона народжує в нас усіх відчуття ностальгії за Кримом, бажання бачити потім цей край не тільки в картинах, а й на власні очі. Бажаю, щоб майстер написав там ще багато робіт! І, думаю, це обов’язково станеться!

 

 

Я не мистецтвознавець, тож так, як Алла й Юлія, сказати не можу. Але хочу зупинитися на тому, що роботи Сергія вирізняються на наших всеукраїнських, групових виставках, їх одразу можна помітити. Вирізняються впевненим, віртуозним мазком. Він дуже любить писати з натури – чи не тому тут так багато майстерно зроблених кримських пейзажів. Сьогодні, на жаль, рідко побачиш такий живопис – естетичний, фаховий, активний… 

Я тебе вітаю! Ну, й Аллі подяка як керівнику закладу (сміється).

 

 

Я маю приємну нагоду від імені ректорату привітати художника з цією чудовою виставкою, побажати подальших творчих успіхів, а також успіхів викладацьких! 

До речі, Сергій Никанорович, окрім того, що хороший фахівець-практик, ще й непоганий фахівець-теоретик. Пригадую, як на одній науковій конференції в інституті він виступив із чудовою доповіддю про колорит у пейзажі (правда, не пам’ятаю точної назви). Він так глибоко проаналізував емоційний, живописний підходи до краєвиду, й тоді ця доповідь усім дуже сподобалася... Щодо самої виставки – вона дійсно дуже фахова, на високому рівні, зачаровує гармонією, колоритом, пленерністю (багато робіт писано з натури, й це відчувається). Відчуваються свіжість, присутність повітря, позитивної енергетики. Хоча, судячи з представлених тут портретів, пан Сергій чудово володіє всіма засобами живопису. 

Ще раз вітаю!

 

 

Єдине, що принагідно хочу сказати: великий класик Олександр Мурашко настановляв, аби його учні були як діти – такими ж працьовитими, безпосередніми. Як згадував сам мистець, він усе життя шукав те, що було видно довкола нього… 

Дуже дякую всім, хто прийшов на мою виставку! Особливо хочу подякувати Аллі Володимирівні, котра надала можливість виставитися в цій галереї!