Андрій Гуренко. Малярство, графіка 20 листопада 2012
Андрій Гуренко – різний і водночас завжди впізнаваний за моделлю свого художнього мислення. Кентаври й постаті в масках із серії «Золотий вік», «портрети» сутностей, що уособлюють метали й корисні копалини із серії «По той бік сну», – ці роботи, класичні за композицією, класичні, на перший погляд, і за образно-сюжетним вирішенням. Але за зовнішньою впізнаваністю прихована авторська міфологія, не прив'язана до вже відомих культурних координат. «АВС-арт» на форумі «ART KYIV contemporary» 1 - 18 листопада
Ми спільно з галереєю «Taiss» (Париж – Київ) представляємо на форумі українських художників Петра Бевзу, Олексія Литвиненка, Олега Ясенєва (живопис) та Анатолія Твердого (скульптура) з проектом «Простори тяжіння. Виміри».
Квіти серця 23 жовтня 2012
Творчість молодої харківської художниці Катерини Ткаченко ґрунтується на українській мистецькій традиції. В її роботах – дивовижно тонке відчуття національної культури: в сільському краєвиді – «наївне» мистецтво, в портретах – народна ікона й парсуна, в сакральних сюжетах – неовізантійська іконічна манера українських художників-модерністів. Декоративність і символізм бароко поєднуються з лаконічною глибиною школи бойчукістів. Краєвиди високих вібрацій 02 жовтня 2012
Харківська художня школа має гарні й дуже поважні мистецькі традиції. Один із яскравих її представників – живописець і графік Юрій Вінтаєв. Він – не лише темпераментний і надзвичайно працьовитий художник, а й викладач, що виплекав багатьох молодих мистців.
Дотримуючись класичної лінії живопису, Юрій Вінтаєв водночас є виразником нашої сучасності, що природно відчувається в його експресивній живописній манері. Вітражність кольороформи 11 вересня 2012
Декоративні абстракції Богдана Задорожного постали на сучасному потрактуванні української етнографічної спадщини. Фантастичні істоти й традиційні «вазони», геометрія народної вишивки й пластика кераміки у творчості мистця трансформувалися в прості й одновимірні, на перший погляд, композиції.Панна 21 серпня 2012
Сьогодні, в час тотального вуаєризму й ексгібіціонізму, божественному еросу навряд чи знайдеться місце. Культура тих, хто оголюється, й тих, хто на них дивиться, виключає таке поняття, як інтимність. Тому оголеність, котра існує як річ у собі й не закликає (а іноді навіть змушує) дивитися, підглядати чи наглядати, породжує, швидше, здивування, аніж захоплення. Жанрові інтерпретації 12 червня 2012
Пейзаж, натюрморт, портрет – без цієї класичної жанрової тріади важко уявити історію світового мистецтва. Уловити сутність людського характеру, зафіксувати тривання «тихого життя» або «непорушної природи», передати глибину чи мінливість краєвиду – це надихало художників на пошуки нових виражальних засобів у царині алегорично-символічної, натуралістичної чи реалістичної живописної мови. Зрештою, натюрморт і пейзаж окреслюють коло буття людини: внутрішнє, камерне – в оточенні речей, і зовнішнє, епічне – в тяглості довкілля, яке не закінчується видимим горизонтом, а веде за уявну лінію виднокола.
|
| | |
Харакоз Володимир Вікторович
Володимир Харакоз народився 1949 року. Закінчив Естонський державний художній інститут. Член Національної спілки художників України (1992). Працює як живописець і графік.
|
|
