Афіша

Сергій Гнойовий – художник потужного мистецького хисту й зануреної у многовимірності українського змісту життя палітри.
Його малярське письмо всуціль образно творче, переживальне, пастозне, смислове, воно й традиційно-розписове, й новаторськи-узагальнене, реалістично-метафоричне й символізоване до етнічних та філософських понять.

Маючи за зразок деперсоналізованого вчителя природу, за законом подібності, Олексій Литвиненко тяжіє до відтворення гармонії існування, яку відчуває дуже гостро. Його цікавить внутрішній рух у часі, схожий на цикл життя рослин, де зовнішня трансформація є наслідком глибинних змін.

У роботах Анатолія Фурлета крізь призму вічності реставруються і далека історія, і прекрасні миттєвості життя. Цікаво, що всі зображені речі втрачають свій «речовинний» характер, а стають радше знаками, мітками проявлених сенсів.

Сергій Савченко – один з найяскравіших одеських нонконформістів, активний член «Одеської групи» мистців, як її називають на Заході, та мистецького об’єднання «Мамай», як вони самі себе називають.

Осягаючи сенс світу, Василь Копайгоренко, як і людина міфічної доби, сплітає нескінченний ланцюг взаємозв’язку предметів, явищ, істот і подій – реальних і фантастичних. 
 

Живопис Олега Філя – це чиста неприборкана стихія води, глибокої й непередбачуваної. Вона – як первинна складова світобудови, як життєдайна сила, як символ жіночого начала. У роботах мистця вода прориває дамби й водночас тихо колише на своєму плесі чи ледь відчутно коливається в повітрі першими кроками туману.

Увібравши в себе напрацьовану попередниками художню традицію, Петрові Пузі вдалося віднайти свою стилістику. На відміну від представників старшого покоління закарпатської школи живопису (Ш.Петкі, П.Балла), в яких простежується зосередженість на величі гір, у Петра відчувається захоплення мікрокосмом гуцульського обійстя.

Митці

Шкарупа Валерій Народився 1950 року в Сумах. Працює в живописі, графіці, кераміці. Навчався в Московському інституті реставрації (ВНДІР). Читати далі »