Сергій Гнойовий. Малярство, графіка 22 листопада 2011
Сергій Гнойовий не часто тішив глядача своїми персональними виставками – востаннє вернісаж маестро відбувся в Полтаві 1984 року. Але якщо для Полтавщини творчість цього художника добре знана, то для Києва – відкриття. Ще одним відкриттям для наших гостей став неабиякий оповідацький хист пана Сергія. Олексій Литвиненко. «Стежками споглядання»  08 листопада 2011
Маючи за зразок деперсоналізованого вчителя природу, за законом подібності, Олексій Литвиненко тяжіє до відтворення гармонії існування, яку відчуває дуже гостро. Його цікавить внутрішній рух у часі, схожий на цикл життя рослин, де зовнішня трансформація є наслідком глибинних змін. Анатолій Фурлет. «Реставрація тонких матерій» 18 жовтня 2011
«Я - це
мої батьки - найкращі в цілому світі, моя сім'я, мої вчителі, друзі, учні. Це люди, яким я зобов'язаний усім, чим володію. Своєю безмежною любов'ю, шаною, увагою вони робили і роблять все, щоб моє життя, творчість були саме такими, якими вони є. Усім - доземний уклін.
Дивне поєднання світла від подиху Сонця і вітру народжувало наспів, нанизуючись росинками-зорями, зависаючи легкою вечірньою прохолодою».
Світ абстракцій Сергія Савченка (Одеса) 04 жовтня 2011
Сергій Савченко – один з найяскравіших одеських нонконформістів, активний член «Одеської групи» мистців, як її називають на Заході, та мистецького об’єднання «Мамай», як вони самі себе називають. «Десь – між цнотою та еротикою» 06 вересня 2011
Картини Василя Копайгоренка – не алегорія, не трансцендентальний, поетичний чи винятково релігійний твір, не історична подія. Та й ставлення художника до спадку далеких архаїчних епох складне, суперечливе і зрощене на трагічному світосприйнятті сучасної людини.
Олег Філь. Поворотна мить 16 серпня 2011
«Треба просто йти дорогою життя», – стверджує Олег Філь. Художник наповнено проживає кожну мить, тут і зараз, тому шлях його посутній. Саме тут і тепер цвіте «Баклажан» і «Кактус». В «Актах» народжується співбуттєвість жіночих образів із простором. Легкі й прозорі, вони цілісні, але щомиті можуть розчинитися і водною стихією проникнути в невідомі глибини.
Петро Пуга. «Дзвін над водоспадом» 07 - 25 червня 2011
Петро Пуга – один із тих мистців, кому поталанило навчатися у Великих майстрів: Павло Балла, Шандор Петкі, Едіта Медвецька. Це – творці закарпатської школи живопису, котрі звільнилися від впливу угорського та чеського мистецтва і випрацювали свій напрямок на ґрунті духовної та матеріальної культури рідного краю. Увібравши в себе напрацьовану попередниками художню традицію, Петрові Пузі вдалося віднайти свою стилістику. Його роботи наповнені ренесансним розумінням людини як творця. На відміну від старшого покоління, в яких простежується зосередженість на величі гір, у Петра відчувається захоплення мікрокосмом гуцульського обійстя.
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Бокшай Йосип Йосипович
(2.10.1891, с. Кобилецька Поляна (тепер Рахівського р-ну Закарпатської обл.) – 19.10.1975, Ужгород) – український живописець. Навчався (1910-1914) у Будапештській академії мистецтв (у Імре Ревеса). З 1918 жив в Ужгороді.
|
|
