Виставки :: Виставки

25 лютого – 15 березня 2014

Його живопис горить соляріями. Справді горить – коли вимкнути ввечері електрику, простір у його майстерні просто бринить. Аура, «нетварне світло»? Раціональних пояснень годі й шукати. Малих – транслятор сонячної енергії. Його рукою хтось водить. І цей «хтось» диктує правила живопису. Живопис Малих не віддзеркалює, а випромінює світло. Він – летючий, бо на одному диханні, він несеться з гір, як злива. Майнули якісь постаті, звірі, птахи – злива захоплює всіх. Захопила все, що є в житті, й вихлюпнула на полотно перед нами. Слухай, дивися, можеш навіть помацати – нуртує саме життя.

Виставка «Чотири Я» об’єднала в одному експозиційному просторі роботи чотирьох художників з однієї мистецької родини. Це Олег Ясенєв – батько – та Альона, Ярослав і Єлизавета – його талановиті діти. Кожен із них шукає власні шляхи образотворення, тому проект цікавий саме синтезом різних візій – світоглядів, поколінь, мистецьких темпераментів, індивідуального почерку. Енергія юності й досвід зрілості, живопис і графіка, великий і малий формати, урбанізм та етнографія. Усе це – доробок чотирьох Я, співзвучних між собою.

…Роман Опалинський може творити сміливо, не заангажовано, без вагань звертатися до будь-якої теми, до історичної правди, до особистостей у створеній власне ним манері інтерпретації сюжету, форми й образу.
Його рідне довкілля, привабливе пластичністю ландшафту й пастельністю кольорів, відчутно вплинуло на формування світогляду мистця. Згодом до впливових джерел долучилися давньоруська ікона, український живописний наїв, Пікассо, Малевич… Символ і алегорія, витончена лінія, сусальне золото або поталь, олія, акрил або вохра – це лише засоби виразу творчих ідей і задумів. Роман Опалинський – художник, якого захоплює справжнє розмаїття світоглядів, технік, засобів творення.

Він – не активно медійний у піар-розумінні і надмір не любить про себе нагадувати. Цьому, мабуть, існує пояснення. В Стецька є, на перший погляд, дивна звичка: публічно виставляти свої роботи (живопис, скульптури, графіку) лише один раз на десятиліття. Художник жартує, що така дистанція – непоганий показник, чи тебе не забули. Насправді ж Cтецько – мистець, який принципово тримав і тримає дистанцію щодо будь-якого «поточного» галасу. І за цією, мов скеля, непорушністю стоять роки напружених і бурхливих пошуків, експериментів, синтезів, виходів на нові виражальні можливості.

Скульптури Василя Бика створені для того, щоб їх можна було не тільки обійти з усіх боків і подивитися, але й торкнутися до них, відчути, які вони на дотик. Торкаєшся поглядом – а хочеться торкнутися рукою. Гладиш скульптуру – і відчуваєш долонею, як по-різному відповідає тобі кожен образ.
Полотна Костя Борисюка – це невтомний, загострено-емоційний, вишукано-вибагливий монолог про суть колористичної стихії. Це переконливий дискурс про саму душу кольору, загадкові метаморфози відтінків, коли холодна фарба, вичавлена з тюбика, раптом оживає, набуваючи безліч емоційних варіацій.

8 - 26 жовтня 2013
Місто формує свідомість кожного, хто потрапляє до нього, живе в ньому. Місто неможливо створити, воно – витвір інтуїції нашого духа, що поєднує в собі унікальність сучасної свідомості з вічними істинами. Юрко Кох – органічне, виплекане в любові, дитя Міста. Мистець знайомий з усіма його проявами: станами-настроями, хворобами, вадами й принадами.
Місто неймовірно фотогенічне. З сітківки ока художника воно перетікає на полотно, в царину чистої уяви, і стає Образом, Ідеєю. Саме тієї миті проявляється вібрація двох середовищ міста – внутрішнього й зовнішнього, що увесь час змінюють лінію напруги в пошуках душі й спробах віднайти гармонію між минулим і сучасним.

Мистець Валерій Шкарупа ніколи не був самітником. Він активно співпрацює з колегами – автор ідеї й куратор міжнародних проектів «Раку-кераміка» (з 1993-го) та міжнародних симпозіумів ленд-арту (2000-2002). Водночас художникові вдається окреслити приватну територію своєї душі, зберегти унікальність внутрішнього світу, не дозволяючи соціуму розмити кордони його «Внутрішньої Монголії». Географічно Внутрішня Монголія – це величезна територія, що охоплює частину Китаю і Монголії (з 1947 р. – автономний регіон на півночі Китаю), від Алтаю до Гобі, й перевищує за площею Францію й Німеччину разом узяті. У цьому просторі виникла культура всередині культури, що значно вплинула на розвиток цивілізації, яку на початку ХХ ст. досліджував видатний палеонтолог і письменник Іван Єфремов.

Виставки

Афіша

Митці