Виставки :: Виставки

6 серпня - 6 вересня 2013
Потужна енергетика морської стихії, безмежний водний простір завжди вабили мандрівників, першовідкривачів-дослідників, «суходільних» споглядачів і, безперечно, мистців. Мариністика як окремий жанр образотворчого мистецтва сформувалася в XVII столітті завдяки напрацюванням голландських художників, хоча ця тематика спорадично з’являлася й значно раніше – згадати хоча б Давню Грецію або «Шторм» Брейгеля-старшого. І вже зовсім важко уявити без образу моря творчість мистців доби Романтизму, для котрих воно було виразником внутрішніх переживань людини.

Навряд чи слова будуть вичерпно доречними, щоб розкрити всю звичайну дивовижність квітки – творіння природи, досконале у своїй нефункціональній красі й щоденно, явно чи непомітно, присутнє в нашому житті. Квіти – як поезія, де кожен може знайти співзвучний настрою мотив. Тож ми беремо з собою у квіткове товариство вірші Раїси Лиші, котрі вишукано доповнюють дивовижну звичайність краси.

…Ця вишукана жінка з великими мрійливими очима казкової царівни свою життєву філософію виплекала так, що ні в кого ні на хвилину не виникає жодного сумніву: її шлях – це шлях справжнього мистця з тонкою душевною організацією, пошуками та знахідками, злетами, ваганнями та творчими радощами. Й – улюбленою працею. Щоденною працею в майстерні неподалік старовинного замку Любарта, будиночка Лесі Українки та древніх вуличок Луцька.

У наш час, коли, здавалося б, усе сказано, і сказано багато разів, коли примітки до тексту стали актуальніші тексту й вербальна концепція домінує над чуттєвим образом. Ніна Денисова – один із художників, котрі прагнуть візуалізувати мистецтво як спосіб буття божественного тексту. Творчість мисткині виражає не лише її непересічну індивідуальність, а й конденсацію загальних тенденцій та інтуїцій нашого суспільства.

12-30 березня 2013
У несподіваних знаках-бризках, сходженні часу, простору, відчутті настання моменту або того, що ще не реалізоване і сплескує в океані думки, серед хаосу образів і символів постає перед нами спадкоємність шляхів мистецьких поколінь 1960-х та 1990-х, які немовби зійшлися сукупно...

12 лютого - 02 березня 2013
«Здається, полотна мистця створені на музичній основі у темпі allegro чи presto. Живописне потрактування викликає асоціації зі звуками цимбалів, поверхня полотна вібрує й палахкотить дорогоцінними кольоровими розсипами», – так говорить про Юрія Герца мистецтвознавець Володимир Кудлач. І справді: малярське чуття маестро, самобутнього представника другої генерації закарпатської школи живопису, вирізняється дивовижною музикальністю.

Мандрівник ішов світом, обравши за товариство фарби і пензлі, й замальовував шлях, що починався в сонячних південних степах, вів далі на Північ – до Київського моря, на Захід – на Кайманові острови, на Схід – в Індію й Китай.
Мандрівник повертався додому і вдивлявся у вікно, перебираючи спогади, намріюючи сніг й інспіративні сутінки, конструюючи ламані коридори, арки виходів у трансцендентне. Роззирався по майстерні: притлумлене світло змінювало сутність речей й інтер’єрів – комоди й книжкові полиці вели мовчазний діалог зі старим годинником і чайним сервізом, крісло пишалося своєю самодостатністю, із тиші проступав ефемерний дівочий абрис…

Виставки

Афіша

Митці